Якими зображує автор ліричного героя у вірші Тичини не бував ти у наших краях

ответ: Вопрос был задан не корректно

Объяснение:

   "Тіні забутих предків" твір, який залишається в пам'яті кожного, хто коли-небудь його прочитав.  Коли я вперше почула цю назву, вона видалася досить химерною і мені стало цікаво про що ж цей твір. І лише прочитавши його до кінця, я зрозуміла, чому автор дав йому такий заголовок. Так, справді, у творі скрізь ми натикаємося на тіні. Чи то на тіні давніх вірувань. Наприклад, ті ж божки лісу яких зустрічає Іван . Хоч люди ще вірять у них, але все ж вони вже перетворюються на тіні і вже не мають тої сили, яку мали колись, коли в розквіті було язичництво. Це і тіні предків ворогуючих родів, які примушують ненавидіти одна одну дві сім'ї. Це і тіні закоханих Івана і Марічки які прагнуть бути разом, хоч після смерті. Навіть природа граючись із Іваном лякає його своїми тінями. І хоча б здавалося, що таке тіні? Засвітить сонце і вони зникають. Але все ж вони повернуться з настанням ночі і  якщо їх не вшанувати, не зберегти про них пам'ять, вони можуть стати карою для майбутніх поколінь         Життя  гуцулів настільки оповите казковістю, пpойняте віpою в таємні сили, що навіть малеча знає, що на світі є Бог і чоpт, що є  pечі  і  явища,  яким  тpеба поклонятися, і є такі, що їх тpеба боятися.                Уявлення  пpо  чисту  і  нечисту  сили,  пpо  добpо  і зло не зникають  і  в  доpослому  віці. Вони набиpають інших фоpм, іншого втілення.  Hе  завжди  гуцули можуть пояснити свої вчинки, дії, чи явища  пpиpоди,  але  вони пеpеконані, що це мусить бути саме так.             Гуцули сприйняли зовнішні об­ряди християнства, відвідують церкву, постійно й ревно моляться, та в душі залишаються язичниками в усьому, що стосується побуту, в усьому, що становить суть їхньої ментальності. Вони вірять, що природа одухотворена, жива, діюча, заселена добрими і злими духами, яких потрібно остерігатися і різними боротися з ними або задобрювати їх за до заклинань та ворожінь. Це все – язичництво, а отже, і «тіні забутих предків», які жили в дохристиянські часи..

До вірша Шевченка "Мені однаково...". Там є слова "Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять… " Слова Пахльовської розумію, як риторичне запитання. Суть його в тому, що через політичну вигоду, масштаби катастрофи у Чорнобилі замовчувались, не було прийнято належних заходів щодо ліквідації. Через це постраждав весь народ: переселенці з зон катастрофи, хворі, загиблі, здоров'я усієї нації і наш генофонд. Питання полягає в тому, чому ми не змогли тоді прокинутись, щось зробити, відстояти своє майбутнє, а не розплачуватись тепер за наслідки.