Народні прикмети в літературних творах

Думи та історічні пісні мають між собою багато схожого (наприклад, оповiдний характер, наявнiсть сюжету), але відрізняються один від одного.

Думи більші за розміром, ніж історичні пісні, будова дум складніша. 

Пісню співають, а думу виконують речитативом (повільним проказуванням, схожим на спів). 
Дума виконується у супроводі народного інструмента - ліри, кобзи, бандури.  

Римування та метричний рисунок e дум і пісень різні. Пісні мають чiтку поетичну форму: усi рядки пісні мають однакову кiлькiсть складiв, наголошені i ненаголошені склади чергуються в певному порядку. Пісні подiляються на строфи, об´єднані мiж собою римою.

У думі ж рядки рiзнi за кiлькiстю складiв, думи не подiляються на строфи. Можна сказати, що у думі мелодiя пiдпорядковується тексту, а у пісні - навпаки. 

«Лісова пісня» — драма-феєрія в трьох діях Лесі Українки, написана у 1911 році.

1)"…де ж є відьма в лісі?

Відьми живуть по селах…"

— Дядько Лев

2)"Хліб добрий, дівонько, а не людина."

— Дядько Лев

3)"Кохання - як вода, — плавке та бистре,  

рве, грає, пестить, затягає й топить.  

Де пал — воно кипить, а стріне холод —  

стає мов камінь."

4)"Ні! я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає."

— Мавка

5)  

"Добро? А може, там згорить і лихо?."

— Лукаш

6)"Чого боїшся? Дурня не боялась,

а мудрого боїшся?"

— Лукаш