Написати продовження до оповідання Лось

Одного разу прислівник розачарувався у собі. 

- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.

І вирішив він піти з країни Мови.

Одного дня прокинулися  мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати. 

Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили  та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.

 

тут трохи більше. Можна скоротити. 

Жити добрим у нашому шаленому світі важко, значно легше бути жорстоким, відгородити себе від усього, що є навкруги. Люди перестали допомагати один одному, робити добрі справи, дотримуватись найелементарніших правил поведінки. Куди поділась чуйність, доброзичливість, любов і повага до інших? Адже ще наші предки казали: «Добре слово — ключ до замкнутих душ». Тож скажи це слово, нехай у людських душах поселиться радість, гармонія. Якщо будеш сам творити добро — добро тобі й вернеться. А якщо ж зле замислив — чекай на зло, бо все в цьому світі взаємопов'язане. «Як ти до людей, так і люди до тебе». Тож поспішайте робити добро, бо «хто робить погане, того страх жене, а біда зустрічає». Тож будьмо добрими і світ зміниться