Паспорт до твору Т.Шевченко "Росли укупочці"

Вірш “Росли укупочці, зросли” є зразком лірики інтимної. Рік написання – 25 липня 1860 Автор – Тарас Шевченко Жанр – інтимна лірика Тема: звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому подружньому життю кожному, хто прагне одружитися. Ідея: возвеличення гармонії, взаєморозуміння, дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання труднощів тим, хто побрався. Основна думка: Не плач, не вопль, не скрежет зуба — / Любов безвічную, сугубу / На той світ тихий принести. Віршований розмір: Ямб. Сюжет : ідилічна картина любові, сімейного щастя. Відчувається, що така ж мрія володіє і серцем поета: мати пару, жити в мирі та злагоді, пройти з чистим серцем разом “тяжку дорогу” й не розгубити свого кохання. “Росли укупочці, зросли” художні засоби Повтори: «росли-зросли», «розійшлись … зійшлись», «на той світ тихий». Риторичні оклики: «Неначе й справді розійшлись!», «Подай же й нам, всещедрий боже!» Епітети: «в тяжкій дорозі», «світ тихий», «любов безвічна». Звертання: «Подай же й нам, всещедрий боже!» Автор вважає що саме благополуччя в родині — міцність держави! Щасливе подружнє життя — злагода — довіра — щирість — повага — любов — порозуміння — готовність піти на поступки.

Объяснение:

Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.

Ідея: Тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість до змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.

Основна думка: Думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині.

Літературний рід — лірика.

Жанр — вірш.

Вид лірики — інтимна або громадянська.

Мотиви — любов до Батьківщини та сум за нею в чужому краї; творчість як єдина втіха на засланні.

Ліричний герой тотожний авторові; митець, перебуваючи далеко від рідної землі, тужить за нею й знаходить розраду лише у творчості.

Художні засоби — епітети: «думи мої єдині», «сизокрилі голуб’ята», «Дніпро широкий», «лиха година», «тихими речами», уособлення: «думи мої... не кидайте хоч ви мене», «прилітайте», порівняння: «привітаю, як діток», повтор: «думи мої, думи мої», риторичні звертання: «думи мої», «мої голуб’ята», «мої любі», звертання: «думи мої», «мої голуб’ята», «мої любі».

Тема: звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.

Ідея: Тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість до змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.

Основна думка: Думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині.

Літературний рід — лірика.

Жанр — вірш.

Вид лірики — інтимна або громадянська.

Мотиви — любов до Батьківщини та сум за нею в чужому краї; творчість як єдина втіха на засланні.

Ліричний герой тотожний авторові; митець, перебуваючи далеко від рідної землі, тужить за нею й знаходить розраду лише у творчості.

Художні засоби — епітети: «думи мої єдині», «сизокрилі голуб’ята», «Дніпро широкий», «лиха година», «тихими речами», уособлення: «думи мої... не кидайте хоч ви мене», «прилітайте», порівняння: «привітаю, як діток», повтор: «думи мої, думи мої», риторичні звертання: «думи мої», «мої голуб’ята», «мої любі», звертання: «думи мої», «мої голуб’ята», «мої любі».