Провідний мотив твору Л. Пономаренко Гер переможений

Осуд війни, бо вона приносить горе, заклик перед будь-якими обставинами залишатися людиною, утвердження співчуття та прощення, зображення важкого життя військовополоненого.

Объяснение:

Відповідь:

відповідь  г

робив усе на благо людей

Пояснення:

Мій сучасник різноманітний. Він не має ідеалів ні добра, ні чіткого ідеалу краси і тд. Помилок уникнути він не може. Він не може вирішити безліч проблем, і практично за всіма рішеннями все одно йдуть чергові помилки. Але він перестає їх бояться; він знає, що помилки відбуваються на краще, як говориться: "на помилках вчаться".

Людина нинішнього покоління повинен постійно розвиватися. Варто одному пригальмувати і зупиниться. і все суспільство почне деградувати. Він створює правила життя, принципи, але при цьому рідко дотримується свого плану, в чому потім неодмінно шкодує — і знову чергова помилка.

Звичайно, раніше ідеали були інші. Та й ставилися до них серйозніше. Але і в наш час є безліч цінностей. Зараз молоді люди поводяться набагато вільніше і раськрепощеннєє. І в цьому є багато переваг. Кажуть, що молодь раніше була краще. Чи так це? У нас завжди стоїть проблема "Батьків і дітей". Але з цього питання я можу сказати, що молодь не гірше минулих років. Просто все хороше в житті запам’ятовується краще. І це, швидше за все, підходить під цей опис.

Що ж, Мій Сучасник — це, насамперед, особистість. Вона індивідуальна і не стоїть на місці. Душа сучасника постійно прагне до розвитку. Молодий чоловік сьогоднішнього часу індивідуальний. Він не прагнути наслідувати когось, він в першу чергу хоче проявити своє "я".

Павлуша і Ява («насправді його Іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно… Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава… гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня».Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки – викаблуки». За характером Павлуша і Ява дуже схожі,За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров’ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: «…. в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив’язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.