10. Під час польоту до Харкова Беркута уявив, як він: а) розмовляє з Лілі, яка вирішила разом з батьком піднятися над містом; б) став дорослим і тепер працює на аеродромі; в) сидить у кабіні пілота разом з батьком; г) перетворився на птаха і летить у вирій. 11. Під час змагання Славко здобув не перше, друге, а тільки четверте місце лише через те, що: а) мав слабку фізичну підготовку; б) розгубився в поєдинку; в) наприкінці боротьби розслабився; г) відчув поколювання в серці. 12. Юлько, дорікаючи Беркуті у присутності Лілі, порівняв шпагу однокласника із: а) ножицями; б) голкою; в) в’язальною спицею; г) дротиком.

10) Г

11) Г

12) Б

Объяснение:

Відповідь:

у мене у відповіді посилання на твір в перекладі Максима Рильського, тому трішки відрізняється.

Куди тур поскакав... мова йде про Всеволода (а)

цитата Славний яр-тур Всеволоде! / Стоїш ти на полі ратному, / Сиплеш на воїнів стрілами, / Гримиш об шоломи половецькі / Мечами гартованими. / Де тільки тур виросте, / Золотим своїм шоломом посвічуючи, / Там і лежать зітнуті / Нечестиві голови половецькі...

"Мутен сон" бачив Святослав (б)

цитата Смутен сон приснився Святославові / На горах київських.

Пояснення:

У центрі п’єси — образ простої селянської дівчини — Наталки. В минулому батько Наталки був досить заможним. Незважаючи на це, дівчина покохала бідного парубка Петра, батькового наймита. Ста­рий Терпило не погодився віддати Наталку за нерівню, і Петро пішов бурлакувати, аби заробити грошей. Чотири роки вірно чекає його кохана дівчина. З того часу багато чого змінилося. Старий Терпило помер, сім’ю обсіли злидні, і Наталці доводиться своєю працею утри­мувати себе і стару матір. До розумної, вродливої, працьовитої дів­чини шлють сватів «весьма пристойні женихи»: тахтаулівський дяк, підканцелярист Скоробреха, возний Тетерваковський. Здавалося б, шлюб із заможною людиною врятує Наталку і матір від злиднів, але дівчина не мислить собі життя з нелюбом. Вона з почуттям власної гідності відкидає залицяння возного. Розуміючи, що у багатого жінка з «мужичок» «буде гірше наймички — буде кріпачкою», Наталка мудро відповідає возному: «Знайся кінь з конем, а віл з волом».

Наталка—любляча дочка. Вона щиро поважає свою матір, горе і сльози матері глибоко вражають її. Дівчина мусить скоритися мате­риним умовлянням — вийти за першого ж жениха. Щоправда, дівчина сподівається, що скоро таких не буде. «Женихи, яким я одказала, в дру­гий раз не прив’яжуться. Возному так відрізала, що мусить одчепитися, більш, здається, нема на приміті».