Пересказ текста З першої ж хвилини Шевченко відчував себе в солдатському строю безпорадним. Усе його єство протестувало проти насильства, беоглуодого фізичного виснажування. Такий внутрішній опір під- свідомо надовав його рухам незграбності.Муштра тривала упродовж добрих двох годин. Потім було на- вчення. Шевченкові дали рушницю, навчили розбирати й обирати її. Після цього -- знову муштра. По тому довелося свдихатися від смороду в розпеченій сонцем касармі. Махорковий дим їв горло Й очі. Боліла голова, нестерпно нили натруджені ноги. В душі бився розпач від свідомості того, що він приречений на фізичні муки й духовне отупіння.Спливав день за днем, і кожен о них був точним повторенням минулого. 1 ось прийшла неділя. Як завжди, вранці розбудив його барабан. Як завжди, вивели солдатів на перевірку. Після сніданку їх повели до церкви, а потім усі розійшлися хто куди.Шевченко обігнув церкву й пішов курною вулицею, заваленою сміттям. Пройшов повз будинок священика й чепурні офіцерські бу- диночки. Далі потемнілі від часу хати уральських козаків. Ще далі -- жалюгідні подоби людського житла. Були вони непобілені, обмазані глиною. Їхні низенькі пласкі дахи були на рівні людського зросту, а вікна біля самої зем.Вийшовши нарешті з Орська, Шевченко крутим берегом збіг до Уралу. Він пішов уздовж ріки і йшов довго-довго, заглиблений у свої невеселі думи. Річка крутим звивом повернула вбік, а Кобзар. усе йшов і йшов. Врешті-решт він зупинився і повів навкруги очима.Неосяжний степ замкнув навколо нього свою круглу пласку чашу, вкриту блакитною півкулею неба. Тихо й порожньо було тутані птахів, ані тушканчика, ані цікавого ховрашка.Один! Один! Не існує гіршої муки для митця, ніж бути по- збавленим змоги творити...У розпачі впав він обличчям у траву і розридався. Розпач на- че танув у сльозах і відступав од душі. Поступово замість одчаю душа його сповнювалася рішучістю. Шевченко звівся на ноги. По- гляд його став твердим. Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті будяки й сіруватий полин.У казармі було майже порожньо. Шевченко відчинив свою ша- фу, взяв кілька схованих там аркушів паперу, пішов у степ, за вали.На березі тихої Орі, порослої густим очеретом, зшив він собі малесеньку книжечку й записав до неї свій перший невільницький вірш.