Есе про гендерну рівність
Почавши своє есе, варто відмітити, що скільки людей – стільки й думок. Адже кожна людина сприймає цей світ по-своєму… Звичайно ж, нині все частіше можна почути такі слова: «Настав матріархат», маючи на увазі перевагу жінки над чоловіком. Та не з усіма можна погодитися, так як все одно більшість випадків вказують на інше. Так, жінки все більше пробивають собі доріжку рівності, рівного співіснування з чоловіками. Але той стереотип, що жінка все одно слабкіша, не має такого логічного мислення й можливостей, як чоловік – переважає. Деякі чоловіки не хочуть змиритися з думкою, що жінка може бути розумнішою за нього, а тому й виникають різні конфлікти, моральне насильство та інші приниження чи небажання визнавати факти. Дуже часто свої значимість та перевагу у суспільстві чоловік намагається продемонструвати нахабним ставленням до жінки чи, що найчастіше трапляється, сексуальним приниженням і обманом.
В Україні права жінок та чоловіків поступово зрівнюються, але все одно побутує така думка, що жінка повинна сидіти на кухні та доглядати дітей, а на самореалізацію їй не повинно вистачати часу.
Наприклад, коли у владних структурах переважає чоловіча стать, яким надається більше прав та свобод, або ж тоді, коли при взятті на роботу роботодавець надає перевагу чоловікові, аніж жінці… Є багато випадків, коли гендерна рівність жінки порушується. Найбільш поширеним є сексуальне рабство у всіх його проявах. Але у сучасних навчальних закладах все по-іншому. Сучасне покоління є більш лояльним, ніж старше. Для подолання стереотипів потрібні час і постійна праця над розвитком жінки та чоловіка у рівних відносинах. На відміну від більш старшого покоління, нині молодь спілкується у більш рівних стосунках.
Щоб подолати гендерні стереотипи у спільноті, однієї людини замало. Але над цим потрібно постійно працювати і показувати всі свої можливості у самореалізації. Шанобливе ставлення до обох статей, ненадання жодному з них якихось переваг, а також щире ставлення дорослих один до одного сформують у дітей та молоді потрібні висновки про рівноправ’я. Особисто я працюю над своїм розвитком в надії доказати, що й жінка в силі досягти багатьох вершин. Якщо суспільство не буде пасивним, буде толерантним і терплячим – наступне покоління не буде мати хибних висновків у сфері гендерних стереотипів.(дещо взяла з інтернету)
Відповідь:
Олег Чорногуз "Книга веселих порад"
"ЯК ДІЗНАТИСЬ ПРО ПОХОДЖЕННЯ СВОГО ПРІЗВИЩА
Майже науковий трактат
Вважатиму неповноцінною свою книгу, якщо бодай хоч коротко не зупинюсь на походженні наших прізвищ. Подавати пораду, як підібрати ім'я, й зовсім не сказати, як дізнатись про походження свого прізвища, — значить обікрасти читача, не задовольнити його допитливої душі. Тим паче, що прізвища хвилюють нас інколи більше, ніж імена. Бо як не як, імена нам дають, як ми вже знаємо, сусіди, родичі, знайомі, рідше батьки, а ще рідше діди чи прабаби. То вже прізвища, якось так повелось, дістаються не від знайомих, а саме від батьків, дідів чи навіть від прапрадідів. І спробуй тепер після стількох епох і воєн встановити, чи у вас таке ж прізвище, як було в прапрадіда, а чи дійшло до наших днів у іншому вигляді, а може, й змінилось за вимогами часу чи самого власника того прізвища. Бо тепер, скажімо, кожне змінює своє прізвище, як йому заманеться, і часто на шкоду собі.
Тому я раджу: перед тим, як збираєтеся змінити своє прізвище, подумайте, чи не міняєте шило на швайку. Можливо, ви й досі не догадуєтесь, яке благородне походження має ваше прізвище. Щоб ви впевнились, що це справді так, то пропоную вам кілька прикладів, за до яких ви зможете визначити генезис свого прізвища і пересвідчитесь, що воно у вас не таке вже звичайне, як на перший погляд здається."
Пояснення:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Цитати до образу Лілі Теслюк -Ніна Бічуя
Цитатна характеристика Лілі.
«Просунулась у двері світло-руса пелехата голова».
«Нова учениця виявилася просто-таки незвичайною дівчинкою. По-перше, знала англійську мову так само добре, як українську… По-друге, безліч разів виступала по телевізору в дитячих передачах, по-третє, знімалася в кіно. По-четверте, вчиться у балетній студії театру».
«Під час перерви вона сідала на учительський стіл, гойдала довгими ногами в строкатих панчохах і, страшенно горда з загальної уваги, перелічувала усі свої таланти».
«У мене є мільйон фотографій… Що? Ти не чула про Ганну Романюк? А хто така Майя Плісецька - ти знаєш? А що таке па-де-де і батман - ти знаєш?»
«Лілі показувала балетні па, дівчатка пробували повторити за нею кожен рух, а хлопчаки і чмихали зневажливо, і чудувались, і розпитували».
«Вона й сама не довго ображалася, що її перестали слухати і розпитувати про знімання в кіно. Мугикала пісеньки на уроках, носила в клас паяца з великим червоним ротом від вуха до вуха: натягне клоуна на долоню, а він вклоняється, плеще короткими ручками і показує язика».
«А після кожного зауваження за якийсь вибрик кумедно морщила ніс і дуже щиро обіцяла: «Я більше не буду, от побачите!»
«Часом траплялося, що Лілі раптом серйознішала, її захоплювали незвичайні ідеї, і вона завзято бралася їх здійснювати».
«Я відкриваю курси англійської мови. Записуйтесь. От побачите - я буду найкращою у світі вчителькою».
«Діти приходили на заняття, ніби це й справді були курси. Лілі повчала їх з поважною міною, почепивши на носа невідомо де роздобуті окуляри. Розмовляла тільки англійською мовою і вимагала у відповідь того ж. Цілих два тижні на уроках ніхто не порушував дисципліну».
«А потім дівчинка не з’явилася на заняття. Діти сиділи і чекали. Хтось уже запропонував іти додому, коли на порозі врешті стала "вчителька". Обличчя в неї аж палахкотіло рум’янцем, коротка зелена куртка вся змокла від снігу, а в руках Лілі тримала зв'язані докупи ковзани..."
«І обвела товаришів безтурботним, упевненим поглядом людини, якій усе легко минається».
«Лілі було дуже соромно, але ж хіба годиться отак відразу каятись!»
«Лілі стояла, недбало хмикаючи, доки вони виходили, а потім жалібно схлипнула, сіла за парту і, затулившись мокрим холодним рукавом, довго плакала в порожньому класі…»
«А іншого разу вона надумала ставити п’єсу про Попелюшку, і, звичайно, головна роль належала їй. Однак виявилося, що по ходу дії Попелюшці необхідно співати. А Лілі, на жаль, уміла все на світі, крім цього».
«І ніхто з них поняття не мав, що Ліда напередодні говорила Попелюшці: «Добре тобі, ти будеш на сцені, а я за завісою…» «Лілі півночі зітхала, а вранці нагріла градусник біля груби, і мама здивовано обмацувала їй голову…»
«У день вистави Лілі почувала себе справжньою Попелюшкою. Бідна, бідна дівчинка! Ніхто її не любить, не відає, яка вона хвора, яка самотня! Лілі увійшла в роль: замикається на ключ у кімнаті і перед дзеркалом влаштовує виставу сама для себе. Бідна маленька Попелюшка!»