Чему учит рассказ маленький горбань? ?

Ми не завжди задумуємося, що насправді важливіше - краса зовнішня чи внутрішня. надто, коли йдеться про людину, що має фізичні вади. але це люди, що так само хочуть повноцінно жити, які мають надзвичайно щиру вразливу душу й добре серце. саме такий хлопчик є героєм оповідання спиридона черкасенка «маленький горбань». павлик народився з жахливим горбом на спині, адже його батько був п’яницею. але він так любить життя, вміє радіти. на початку оповідання автор показує, як маленький каліка із захопленням слідкує за грою в м’яча, як щиро сміється, ніби світиться. дуже прикро, що за більшістю ігор павлик може лише спостерігати, адже хлопці цураються його, зневажають через фізичну ваду.

Увірші «і ти колись боролась, мов ізраї» леся українка використовує біблійні легенди про те, як народ ізраїльський шукав землі обітованої. новітнім мойсеєм поетеса побачила богдана хмельницького. здавалося б, повинні запанувати мир та злагода між брата-ми-сусі. але «дух зрадив», і знову український народ опинився ще в більшій неволі на своїй власній землі. провідники нації теж не змогли знайти спільної мови між собою, спільної мети — «з отарою блукали й пастухи». з болем лірична героїня запитує: «чи довго ще, о, господи, чи довго ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі? » можливо, треба розсіяти народ по світу, щоб журба за рідним краєм примусила його боротися й добуватися батьківщини, тоді вона буде ріднішою? твір ліро-епічний, сповнений риторичних запитань, які глибоку занепокоєність поетеси принизливим становищем свого краю й байдужістю народу. 

                                                  життя маленько книжки на світі є багато в цьому цікавому світі жила книжка,на ім*я: українська література. і було у неї в житті всяке, але сьогодні сталося один хлопчик прийшов в бібліотеку і взяв цю книжечку, вона так зраділа що навіть від радості була вона весела не довго, коли хлопчик виріс він поїхав від неї, і вона дуже -  чому, ж ти поїхав від мене запиталась вона сама себе? але в думці вона відчувала що він і так сталось він повернувся, але вона все одно не була весела вона згадала як він копав її, грав у футбол нею,і вона промоли тихесенько чому ж, чому я не в бібліотеці, і і раптом хлопчик почув ці і сказав мамі -  мамо я чув якісь сльози це була книжечка яку я взяв у бібліотеці - так звісно а як ти хотів - але я думав що книжки не вміють плакати - так вони не вміють плакати,але вони відчувають біль яку ти робиш їм - ох я вже біжу я хочу, щоб книжечка відчувала себе як вдома і не хотіла більше в бібліотеку, дякую мамусь - прошу біжи і хлопчик знову почав піклуватись про                                                         кі!