Запитання командирові у творі «Ніч перед боєм» про його внутрішній секрет ставить *1)Платон Півторак2)Борис Троянда3)Іван Дробот4) дід Савка.Чому Остап і Соломія не змогли переправитися разом з іншими втікачами човном через Дунай, коли зібралися тікати першого разу?(В повісті м.Коцюбинського "Дорогою ціною") *1)вони були піймані злодіями2)тому що втікачам перешкодили кордонні козаки3)вони не встигли до переправи4)Соломія не вміла плавати.Що сталося з Соломією та Іваном Котигорошком під час спроби врятувати Остапа? (В повісті М.Коцюбинського "Дорогою ціною") *1)потрапили в полон2)втекли3)тонуть у водах Дуная4)без перешкод рятують Остапа.У творі Довженка «Ніч перед боєм» Платон Півторак і дід Савка загинули *1)перевозячи зброю для наших військових2)потрапивши під ворожі кулі3)захищаючи своїх онуків4)перевернувши човен із фашистами.Як реагував Славко на звинувачений суду? (За повістю Ніни Бічуя "Шпага Славка Беркути") *1)кричав2)втік зі зали суду3)мовчав4)плакав.Н.Бічуя "Шпага Славка Беркути" . Чим закінчився двобій Славка ї Юлька? *1)Славко здався2)перемогою Юлька3)хлопці помирилися4)Славко поранив Юлька.Як називалася річка, за якою була воля? (В повісті м.Коцюбинського "Дорогою ціною") *1)Південний Буг2)Дунай3)Дністер4)Дніпро​

1)Іван Дробот

2)томущо втікачам перешкодили кордоні козаки

3)Тонять у водах Дунаю

4)перевернувши човен із фашистами

5)мовчав

6)Славко поранив Юлька

7)Дунай

Я б не хотів би мати таке життя як у Павлуся , адже ти не побачиш світу не покохаєш якусь дівчину і взагалі не залишиш після себе ніякого сліду.Я не впевнений , що хочу бути таким як Павлусь. Чи можна вважати щасливим того, чиє життя залежить від випадку, а сама людина при цьому нічим не цікавиться, не докладає фізичних та душевних зусиль для свого щастя, пливе течією, як осінній листок? В уяві постає такий собі дурник із народної казки, що лежить на печі й наказує щуці виконувати свої безглузді забаганки. Жага до легкого щастя вбиває в нас бажання самовдосконалюватися, розвиватися, робить тупими споживачами. Що ж таке щастя, кого можна вважати щасливим? По-моєму, той тільки й щасливий, хто іншим не заздрить, хто робить добрі справи та наполегливо працює над здійсненням своїх мрій.

"Повага інших-гарний привід,щоб поважати самого себе".Так,я вважаю,що ця думка слушна,але потрібно розібратися,що приховано за цими рядками.
Я вперше задумався,наскільки мене поважають інші,і за що.Я звичайний хлопець,зі звичайної родини,звичайний школяр.За що мене повинні поважати інші?Тут,напевно,потрібно підійти до цього питання більш широко.Чого я досяг за свої 15 років життя?Як до мене ставляться мої батьки,вчителі,однолітки?
Звісно думка батьків буде суб'єктивною.Але це тільки на людях.Коли я опиняюсь у колі сім'ї,то більших критиків,як мої тато і мама годі й шукати.Але я завжди прислухаюсь до їхньої думки.Вони більше знають та розуміють,тому їхні слова для мене багато чого важать.Я поважаю їх-вони поважають мене.Вони мені довіряють і я зроблю все,щоб не зруйнувати їхніх сподівань.Тоді я і себе почну поважати.
Вчителі теж займають у моєму житті не останнє місце.Вони всі різні,а інакше і бути не може.В кого,як не в них набереться достатньо терпіння  до таких телепнів,як ми.Я поважаю своїх вчителів за їхню невтомну працю,за їхні знання,за їхні зусилля донести до кожного з нас всі тонкощі свого предмету.І я сподіваюсь,що вони поважають і мене.За те,що я хочу вчитися,нехай це мені і не завжди вдається.За те,що я став для них часточкою їхнього життя,і просто за те,що ми за роки навчання стали великою шкільною родиною зі своїми  радісними та не завжди хвилинами.
Мої друзі-це окрема історія.Ми всі варті один одного,дружимо роками і довіряємо роками.Ми просто повинні поважати один одного,інакше це вже не буде лружба.
Повага інших до себе можлива лише за умови,коли ти поважаєш сам себе.Ці поняття прямопропорційні.