Написати асоціативний етюд, викликаний певним художім образом (за поезіями П.Тичини "Арфами, арфами...", "Ви знаєте, як липа шелестить...")

Автор: Павло Тичина.

Рік написання: 1914.

Збірка: “Соняшні кларнети”.

Тема: зображення краси природи, прихід весни.

Літературний рід: лірика.

Жанр: пейзажна лірика.

Вид лірики: пейзажна.

Провідний мотив гімн весні як символу любові, життя й натхнення.

Композиція: 4 строфи

Віршовий розмір: вірш написаний різними віршовими розмірам.

Художні засоби: епітети (золоті арфи, плач перламутровий), метафора (йде весна), пестливі слова, повтори, авторські неологізми (ніжнотонні, самодзвонними).    Поезія увійшла до збірки “Сонячні кларнети”. У сонячних яскравих символах поезії втілені мажорні надії молодого національного світу. У символічному образі дівчини – весни закладене оптимістичне почуття випробувань і тривог, що постануть перед нацією. Вони переплітаються з особистими очікуваннями ліричного героя. Поезія сприймається як багатогранне і святкове сприйняття особистої весни і весни нації, їхньої молодості, буяння сил.

    Вірш складається з чотирьох строф, які об’єднуються в одне ціле ритмом і римою, що знаходиться в середині їх (самодзвонними – ніжнотонними). 

    “Арфами, арфами – золотими, голосними” озивається в радісно настроєній душі поета навколишня природа й інтимне переживання, що сам поет навіть не може сказати, чи то смуток, чи то безмежне щастя володіє ним, бо бринить в серці й те, й інше.

    Друга строфа віщує благодатну зливу, тому хмари – думи заполонили небо. 

  У поезії Тичини застосовує вишукані тропи: метафоричні епітети (арфи – золоті, голосні, самодзвонні; весна – запашна, квітами-перлами закосичена; плач перламутровий), порівняння (блакить переповнила думами, наче море кораблями; поточки, як дзвіночки). Тропи зрощуються, переходять один в один.

    Вірш написаний не одним розміром, що підсилює його музикальність і мелодійність. Він сповнений не тільки звуковою гамою, а колористичною (блакить, вогневий бій, перламутровий плач, жайворон як золотий).

Федько-халамидник - це бешкетний, але честний хлопчик. Федько був головним та любив відбирати речі, лише для того щоб показати всім що він найголовніший у дворі, але повертав їх робив це так як це його речь і він її дарить. Він не любив брехати, тому що знав що це не привиде к добру.Федько дуже відважний, чесний та добрий.
Великой протележностью Федька є Толя. Толя - розумний, порядний, не бешкетний хлопчик, який живе у богатій родині. Він хоча розумний, але гнилой у душі. С такого як Толи виростають найважливіші люди, які не вміють признавать свою віну, та обвинуваючи тих хто це не робив. Найкраще всьго показує душу Толи, коли Федько рятувал його жертвуючи своїм життям, а Толя навіть не признався та ще зібрал те що виграв Федько - кицю.
Я вважаю що краще бути бешкетним таким як Федько, але не таким як Толя. Федько - це щедрий та чесний, хоча бешкетник. Толя - це порядний та розумний, але жахлива в душі людина.

Юрко —

міський хлопець.

Риси характеру героя:

а) брехливий і жорстокий;

б) грубий у ставленні до Тосі;

в) байдужий до страждань качки-матері та її дітей;

г) хвалькуватий та підступний.

Юрко — уособлення людської жорстокості.

 

Тося -  

сільська дівчина, яка прагнула пізнати міське життя.

 Риси характеру:

а) чемна і порядна;

б) чуйна і добра;

в) здатна до співпереживання;

г) вміє прощати образи Юрка, його зневажливе ставлення до неї;

д) любить природу, турбується про неї.

Тося — уособлення людської доброти, милосердя.