Написати твір: "Почуття мавки і лукаша як розквіт творчих сил людини". 40б

Приспів:

Молюсь я за тебе, Чернігівський краю,

За світле майбутнє, за вічну красу!

Тобою живу я, для тебе співаю, |

Тобі своє серце в долонях несу! | (2)

Сонце променіє над Десною,

Вітер трави в росах нахиля,

Краю мій, у серці ти зі мною,

Рідна моя Сіверська земля!

Верби над водою, ніби вмиті,

Дивляться криниці в небеса,

Цвіт волошок сяє в стиглім житі,

То землі чаруюча краса!

Приспів.

Земле ти свята моя Поліська,

Повість давніх і не давніх літ,

Голову схилю до тебе низько,

Ти в душі моїй лишила слід!..

Вірю я, ти будеш розцвітати,

Час розвіє полиновий дим,

Ти людьми красивими багата,

Будеш жить під небом голубим!..

Объяснение:

Всё,что нашла

Балади про смерть козака подібні до історичних і козацьких суспільно-побутових пісень, щоправда, у баладах потужніший ліричний струмінь: сум сестри за загиблим братом, матері за сином чи милої за нареченим.

Важкою й ризикованою була служба козака, особливо сторожового: він повинен був день і ніч вартувати, оберігати рідну землю від нападників. У разі небезпеки вартовий мав запалити вогонь. Балада „Ой на горі вогонь горить“ починається трагічною картиною: „Ой на горі вогонь горить, /Під горою козак лежить, /Порубаний, постріляний...“ Твір уславлює мужність і відданість козаків-захисників.

Балада наповнена символами: кінь — вірний товариш; ворон — смерть; китайка — козацька слава. Над тілом загиблого коник плаче й передає матері трагічну звістку про смерть її сина. Зворушливо звучить діалог коня з матір’ю, про смерть сина він говорить фігурально: „...Та вже ж твій син оженився, / Узяв собі паняночку, /В чистім полі земляночку“.