Творчий шлях Марина Павленко у, заплетание

Творчий шлях

Объяснение:

Лауреат більше десятка всеукраїнських і міжнародних літературних конкурсів, таких, як тім "Гранослова", "Смолоскип", "Коронація слова".

Автор поетичних збірок "Бузкові зошити" (1997) та "Чар-папороть" (2002); збірки "дорослих" оповідань "Як дожити до ста" (2004); повісті-казки "Домовичок з палітрою" (2001), казок "Півтора бажання" (2004), дитячої повісті "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських" (2005); монографії "Тичининська формула українського патріотизму" (2002), методичних рекомендацій "У країні Лісових Дзвіночків"(2002). Упорядник спогадів про Павла Тичину "З любов’ ю і болем" (2005).

Член Національної спілки письменників Укрїни.

Лауреат літературної премії "Благовіст", недержавної українсько-німецької премії імені О. Гончара й літературної премії імені М. Чабанівського.

Упорядник спогадів про Павла Тичину "З любов’ю і болем" (2005). Має багато публікацій у періодичній пресі, мистецьких часописах ("Березіль", "Кальміюс", "Дзвін", в тім числі у тих, що видаються за кордоном: вірменському – "Гарун", в італійському – "Артекультура", в німецькій "Соборності"), альманахах та колективних збірниках.

З 1997 року член Національної Спілки письменників України.

Основні твори:

книжки поезій: "Бузкові зошити" (1997), "Чар-папороть" (2002), "Душа осики" (2006)книжки "дорослих" оповідань "Як дожити до ста" (2004), удостоєної Міжнародної недержавної україно-німецької премії імені Олеся Гончараромани для підлітків "Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських" (2005) (ця книжка разом зі збіркою "Як дожити до ста" удостоєна премії ім. Михайла Чабанівського 2006 року) й "Русалонька із 7-В та Загублений у часі" (2007)книги казки "Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)" (2007) та "Домовичок із палітрою" (2007)

  софійка навчається у 7 класі, часто читає й перечитує відому казку про русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника вадима кулаківського прекрасного принца. мама софійки готується до весілля тітки сніжани, вони самі вирішили пошити їй весільне плаття. софійка тим часом гуляє з молодшим братиком ростиком. сім’я софійки нещодавно переїхала до нової квартири, а софійка почала ходити до нової школи, де і закохаласяв однокласника вадима куликівського. але  софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця  валя. дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. ще софійка страшенно переживає через те, що однокласник вадим кулаківський майже не звертає на неї уваги. дівчинку бентежить новина,  що рід кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. понад усе софійці хочеться родині, щоб вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. правда, самому вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродає крадене. щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, софійка відважилася подолати час. dovidka.biz.ua дізнавшись, що стара шафа — це  портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка  не побоялася використати таку можливість. софійка випадково виявила, що стара шафа — це портал. тітка сніжана перед весіллям почала шукати старі коралі, в яких всі жінки їх сім’ї виходили заміж. коралі знайшли в старій шафі, а після знайомства з нареченим сніжани валентином софійка одягла коралі і взявши фото зі знайомства сніжани і валентина опинилася в минулому. виявляється шафа переносить софійку в той час, що на фото. на фото був засмучений хлопчик, прослідкувавши за ним софійка зрозуміла, що це син валентина… софійка повернулася в свій час сказавши фразу «коралі» навпаки — «ілларок». софійка товаришувала з однолітком сашком, який жив сам з трьома сестрами та мамою. сашко забезпечував родину як міг — продавав польові квіти, дрова, заробляв зважуванням людей. після зустрічі з сашком коралі зникли, софійка навіть подумала, що то сашко їх вкрав. але згодом з’ясувалося, що коралі вкрав вадим кулаківський. через зникнення коралів тітка сніжана відмінила своє весілля. згодом коралі софійці та сніжана вдалося викупити в товариша вадима, а софійка відкрила правду сніжані про валентина. довідник цікавих фактів та корисних знань софійка вирішує позбавити сімю кулаківських від старого прокляття. їй вдається роздобути старі фото кулаківських, коли вона одного разу наважилась прийти до вадима. але ця фотографія не зняти прокляття, адже гордій кулаківський обдурив багатьох людей, обдурив сімю міщенків, тому їх нащадки не мали щастя і були прокляті. софійка каже вадиму, що їй потрібні його старі сімейні фото, а зняти прокляття один екстрасенс. отримавши фото вона неодноразово опиняється в минулому, а завдяки коралям її ніхто не бачить. софійка дізнається все нові подробиці про життя кулаківських нащадків, а одного разу в минулому від сліпого старця дізнається, що зняти прокляття можна буде, коли земля і небо зійдуться. софійка довго не могла зрозуміти, коли той момент і кого вона має врятувати.  dovidka.biz.ua коли була повня в квартирі внизу знову відбувалося, щось страшне і дивне, софійка поділилася цим з сашком і діти вирішили пробратися до квартири в наступну повню. також софійка наважилася взяти кошеня у сашка і принести додому, яке назвали чорнобілка. софійка старалася сподобатися вадиму, але той постійно був у компанії ірки завадчук, і софійка ревнувала, але сподівалася, що коли зніме прокляття, то вони будуть разом. під час відвідин з тіткою сніжаною бабусі дідуся, що жили у половничику, софійка дізналася багато нового про нащадків міщенків, кулаківських, та про своїх пращурів.   

 Реальне - це віра хлопця в надприродні сили, що усе можливо зробити, якщо в це повірити і докласти зусиль.
А фантастичним є цей момент "влітку, коли гроза знищила весь урожай, і юнак був дуже злий то до нього з’явився Капуш і сказав, що він — людина, повинен боротися, пізнавати, шукати правди у трьох коренях — у землі, у небі й у самому собі, в своїй душі. Хоче осідлати хмару, бути Планетником — хай спробує! Після зливи почалася спека, все горіло. Юнак вирішив викликати дощові хмари. І в нього це вийшло!"