сделать это Є. Гуцало. Лось 1. У яку пору року відбувається подія в оповіданні? а) весна; б) зима; в) осінь. 2. Якого кольору гніда конячина? а) чорного; б) білого; в) темно-коричневого. 3. Укажіть, звідки потрапив лось до заповідника: а) із Канади; б) із тайги; в) із зоопарку. 4. Лось прокинувся, і нащулив вуха, бо: а) у вогкому струмені вітру долинав сухий, різкуватий звук; б) не хотів більше спати; в) був дуже цікавим. 5. Коли лось підійщов до ополонки, то: а) на нього напали вовки; б) цієї миті річка під ним затріщала… - і він відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу; в) передумав пити воду й повернувся до берега. 6. Лось зовсім знесилився й байдуже гав: а) як підступають вовки, щоб схопити його; б) як наближаються діти; в) як іде лапатий сніг. 7. Колись на лося восени напала: а) собача зграя; б) вовча зграя; в) лисяча зграя. 8. Брати були схожі на: а) сироїжки; б) опеньки; в) підберезовики. 9. Голова лося лежала так, ніби: а) тихо відпочивав після бою з кригою; б) прислухається до землі, чи далеко весна, чи скоро прийде; в) принишк, затамувавши подих; 10. Діти не вірили, що: а) вовки загризли лося; б) дядько Шпичак не причетний до вбивства; в) лось був мертвий. 11. Рядки «Тепер [дядько] дивився на звіра і хотів вірити, що лось оживе. Так, як ще недавно дітям, йому дуже кортіло, щоб лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як він ще недавно біг, поки дороги йому не перетнула куля» означають: а) Шпичак усвідомив свою провину; б) дядько боїться відповідальності; в) йому стало соромно перед родичами; г) йому стало жаль лося. 12. Цей твір повчає: а) бути нахабним, егоїстичним; б) ділитись з усіма своєю здобиччю; в) доброті, чуйності, до одне одному.

1)Б

2)А

3)Г

4)А

5)А

6)Б

7)Б

8)Г

9)В

10)А

11)В

12)А

Объяснение:

Я тоже школьник и мне за ету к/р поставили 12

Маруся Кайдашиха: «терлась коло панів і набралась від них трохи панства», «від її погляду молоко кисне», «на словах, як на цимбалах грає», сварлива, улеслива, любляча бабуся.
«Вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем».

Із усіх героїв повісті найбільше мені сподобалась Маруся Кайдашиха, яка, на мою думку, змальована найдовершеніше. Вона якась реальна, жива, зрозуміла навіть у своїх негативних проявах. Це була "... вже немолода, але й не стара жінка, висока, рівна, із довгастим лицем".

Стосунки Кайдашихи з людьми, що жили поруч, складалися по-різному. Кайдаш і сини вже якось за час довгого спільного життя звиклись із тим, що вона у всьому верховодила, а от невісткам довелось і "випити й закусити".

Маруся — розумна людина і в кожній ситуації інтуїтивно відчуває, як треба поводитися. Наприклад, Довбишам, що багатші за Кайдашів, вона хоче продемонструвати свою вихованість. А от з бідними Балатами Кайдашиха не церемониться: "вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусткою".

Мені здається, що старий кайдаш не досить уваги приділяв вихованню своїх синів. «він був добрий стельмах, заробляв добрі гроші, але ніяк не міг удержати їх у руках. гроші втікали до шинкаря. панщина поклала на кайдашеві свій відбиток». чимало настраждавшись, наробившись за свій вік так, що «аж шкура болить», кайдаш намагається знайти забуття в чарці. потоваришувавши з оковитою, він втрачає повагу старшого сина карпа. я думаю, що карпо, старший син кайдаша, з дитинства був грубуватим, ріс черствим, бездушним. ці риси поступово тільки набирали обертів. він був першою дитиною, мабуть, його більше пестили, пробачали грубість. коли парубкував, то теж був мовчазний, гордовитий, ніколи навіть не сміявся. «його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались». після одруження та народження сина карпо ніби виріс у власних очах, відчув себе справжнім хазяїном. починає поводити себе ще більш егоїстично. він ніколи не був покірним, не змовчував батькам, під час сварки через мотовило вперше підняв на старого кайдаша руку. про його жорстокість та черствість знало все село. я погоджуюсь із тим, що батьки належним чином не займалися його вихованням, тому й мають такий результат. я не згоден із думкою, що кайдаш не займався вихованням дітей, тому що він був богомольна людина, а значить цінував свою сім’ю й доклав усіх зусиль для виховання хлопців. на мій погляд, стара кайдашиха не знаходить спільної мови зі старшим сином та невісткою, тому що на неї панщина наклала свій відбиток. замолоду вона довго служила в панів і «набралася од їх трохи панства», «до природної звичайності української се- лянки пристало щось вже дуже солодке, аж нудне», зовнішня пиха, облесливість у розмові. я не згоден із думкою, що у сварках винні батьки. розпалюванню ворожнечі сприяли й невістки, особливо мотря. у неї надто дріб’язкова натура. вона ладна лаятися за яйця, курей, кухоль, а наслідки всього цього жахливі — порушення етичних норм, народної моралі, бо син здіймає руку на батька, мотря вибиває кайдашисі око, карпо женеться з дрючком за матір’ю, заганяє в ставок і ладен вдарити, та зупиняється, бо «не так шкода… матері, як чобіт».