Наскільки відрізняється поведінка героїв повісті Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути» у школі, у стосунках із друзями та вдома?

Читаючи все про Лесю Українку насампред було спочатку неохота , але  поступово  життя Лесі  захопило мене. Передi мною постало життя поетеси  як  людини,  а  не  як письменниці. Мене дуже вразила її незламна сила волi,  мужнiсть
Лесi Украïнки, яка все життя боролося з тяжкою  хворобою.  Мені дуже її ставало шкода, вона  писала  вiршi   i   поеми,   перемагаючи   бiль,   долаючи
життєвi негаразди. Я б напевне незмогла б так. 
Леся вчить нас іти вперед, бути людиною, мати позитивний свiтогляд. Життя складне i в ньому багато несподiванок, поразок, перемог i проблем. Тому, рівняйтесь до Лесі, боріться із труднощами, міняйтесь на краще.

Тема: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля.

Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів. Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях.

Проблематика “Тополя”: • вірність і зрада; • кохання щире і без почуттів; • батьки і діти.

Художні засоби “Тополя” Метафори: «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», «лихо… зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба». Порівняння: «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне…, як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах». Повтори: «одна, одна…», «…пала, пала, стала…», «плавай, плавай, лебедонько». Епітети: «біле личко», «карі оченята», «щира правда». Звертання: «Легше, мамо, в труні лежати», «Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «Зроби, моя пташко!». «Добре, доню бабусю», «Плавай, плавай, лебедонько!», «Скажи, моє серце!», «Мамо моя!.. доле моя!», «Боже милий, боже!», «Подивися, тополенько!», «Рости ж, серце-тополенько!..», «Не знайте, дівчата!», «Бо не довго, чорнобриві!»