Будь ласка, стислий переказ "Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу" ( ів)

до пізньої прози відомого українського письменника і драматурга івана франка належить новела «сойчине крило». підзаголовок цього твору – «із записок відлюдька». проблематика новели носить екзистенцій ний характер, тому що автором розглядається не тільки проблема невдалого життя чи нещасної любові героїв, а взагалі проблеми людського буття. герой новели – хома став відлюдьком за своїм бажанням, він свідомо відмежувався від людей та заховався за витворами мистецтва. він впивається своїм трагічним одиноцтвом, та думає про те, що він має інше життя і про це ніхто не здогадується.

як тільки я почала читати новелу, то відразу побачила те, наскільки сильно оповідач замкнутий в собі. він каже, що вже три роки святкує новий рік по-своєму. він не любить гучні гулянки, йому більше до вподоби насолоджуватися самотністю. він зачинив за стальними дверима своє серце і нікого туди не впускає.

на протязі всього твору ми читаємо лист від мані до хоми, з нього ми і дізнаємося про їх минуле, як вони були разом у лісі, та ще про минуле марусі без хоми. і читаючи листа, хома-массіно відчиняє своє серце, в ньому змінюється ставлення до марусі, змінюються його думки щодо мані та її листа.

у марусі важка доля і їй можна тільки співчувати та співпереживати. але, з іншого боку, це було цілком її рішення – піти від коханого чоловіка, з рідної сторони, з дому і попрямувати назустріч бурхливому, невідомому та жорстокому світу. мені не зовсім зрозумілі її мотиви і хоч вона і не знала, хто такий насправді генрись, але вона сама зробила свій вибір. з одного боку, вона каже, що хома не зміг її втримати, але з іншого – чому вона сама не трималася за своє кохання, не боролося за нього, а замість цього втекла з малознайомим хлопцем. і ще одне запитання: чи не спокусили її його статки та статус, бо у творі мимохідь сказано про те, що у генрися ніби була забезпечена сім’я.

я не хочу засуджувати марусю, але інколи я не можу її зрозуміти. в житті кожен може зробити помилку, оступитися, та для мані ця помилка стала фатальною. хоч, якщо подивитися з іншого боку, може, ця помилка стала випробуванням для неї і для хоми, для перевірки їх кохання, яке незважаючи ні на що не згасло…

у всі часи проблема співіснування двох людей має характер людського буття взагалі. вустами массіно франко говорить незаперечну істину: «що таке людина для людини? і кат, і бог! з ним живеш – мучишся, а без нього ще гірше! жорстока, безвихідна загадка! »

Відповідь:

У повісті «Інститутка» Марко Вовчок створила низку колоритних і специфічних персонажів, серед яких чільне місце займає образ головної героїні — молодої панночки.

Вона приїхала до своєї бабусі з Києва, де навчалась в інституті. Але для чого їй була потрібна освіта? Може, щоб стати освіченою жінкою і використати набуті знання задля доброї справи? Може, так, а може, й ні. Навчаючись в інституті вона переслідувала лише одну мету: «…Аби я знала, чим себе між людьми показати».

Одразу ж ми розуміємо, що за особа ця молода жінка. Вона думає лише про те, як справити враження та отримати від цього якомога більше, а високі ідеали її цікавлять якнайменше.

Одразу кидається в очі явне протиріччя між фізичною вродою дівчини й душевною потворністю: «І що ж то за хороша з лиця була… Здається, і не змалювати такої краси». Панянка, що від народження ніколи не знала нічого лихого, поводиться як повністю сформована й душевно понівечена кріпосниця.

Жорстокість, лютість, примхливість і презирливе ставлення до сільських людей — це її домінуючі риси. Отже, ми зустрілися з якоюсь звіроподібністю в красивій, привабливій оболонці.

Молода панночка досить часто вдається до насильницької розправи над своїми служницями, вона їх б’є, «щипає і штрихає, і гребінцем… скородить, і шпильками коле, і водою зливає ». Одного разу вона настільки сильно побила свою віддану служницю Устину, що та навіть захворіла. Жорстокість цієї жінки не має меж.

Досить влучно характеризує головну героїню такий випадок. Після одруження з полковим лікарем вона переїхала жити на його хутір і відразу попередила: «Гляди ж, як ти не будеш по-моєму робити, то я вмру!» — «Буду, серденько, буду».

Можна з впевненістю заявити, що на прикладі образу головної героїні Марко Вовчок мала бажання довести своїм читачам, що навіть освічений кріпосник залишається кріпосником, не менш лютим ворогом народу.

Пояснення: