Чому загінув лось Євген Гуцало

Пролунав постріл. Лось деякий час ще біг, потім упав. Тоді діти побігли до тварини. Вони дуже сподівалися, що лось поворухнеться. Не помітили, коли до них підбіг захеканий дядько з рушницею. Тоді усе зрозуміли.

несподіваний постріл обірвав життя лося, за яке тільки-но так відчайдушно боролися і сам звір, і діти, коли він провалився під лід. І яким же мерзенним, жалюгідним, боягузливим є той, хто зробив цей постріл, — Шпичак, рідний дядько дітей.

Нас з самого дитинства вчили,що треба допомагати людям у сьомому. Ми завжди бажаємо щось змінити себе,свій характер зовнішність. І це було в творі "Засіб від переляку номер 9". Клим Джура дуже боявся свого друга з самого дитинства Кактуса,або про іншому Сашка Смик. Але Клим і не думав що вскоче в таку халепу. Він просто хотів покінчити свій страх,ну а вийшло що він потрапив до синьомордів.І він над усе хотів щоб врятувати своїх батьків.А насправді його бабуся винайшла пилок квітів,який вбиває цих чудовиськ.Так що запам'ятайте що змінити себе не завжди може бути безпечним...

Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько – не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.
Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь.
Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».