Ліричним є твірА) "Дощ" Б) "Лось" В) Дивак" Г) "У бур'янах" ​

Відповідь:

а

Пояснення:

Ліричні твори переважно пишуть віршованою мовою, у них не розгортаються події, тобто нема сюжету, а виражаються думки, почуття, емоції, пережидання людини в певних обставинах, під впливом певних подій. Твір «Дощ» написаний віршованою мовою, передає почуття радості від довгожданого дощу, що освіжить та оновить природу, у ньому багато епітетів, його хочеться заспівати.

Олександра Булах народилася 21 травня 1952 року в селі Петриківці Царичанського району на Дніпропетровщині. Навчалася в українській школі-інтернаті № 5, закінчила українську школу-інтернат № 1 м. Дніпропетровська. Працювала швачкою, різноробочою на заводі. У 1976 році з відзнакою закінчила романо-германське відділення (стаціонар) філологічного факультету Дніпропетровського державного університету та аспірантуру при кафедрі німецької мови ДГУ. Спеціальність — філолог-германіст. Автор кандидатської дисертації з германістики. Тривалий час викладала на кафедрі німецької мови ДГУ й на кафедрі іноземних мов Дніпропетровського металургійного інституту. Закінчила курси гідів-перекладачів (1998). У 1989—1999 працювала перекладачем в Україні, ФРН, Австрії, Люксембурзі, Бельгії. У 1994—1995 роках проживала в Західному Берліні.

Член Національної Спілки письменників України та Національної Спілки журналістів України.

У 2002—2012 роках — голова правління Дніпропетровської обласної письменницької організації НСПУ, член Ради та член Президії НСПУ (Київ). Квітень 2012 — квітень 2013 рр. — завідувач літературною частиною Дніпропетровській Філармонії.

З 2013 р. — провідний фахівець Центру культури української мови ім. Олеся Гончара Національного Гірничого університету.

Член Всеукраїнського Жіночого товариства імені Олени Теліги.

Заступник голови Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської ГО Українсько-австрійське товариство «Галіція».

Член Всеукраїнської громадської організації німців «Відродження».

Член громадської організації «Петриківське земляцтво».

Объяснение:

МОГУ ЕЩЁ ДОБАВИТЬ если нужно

Книга Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки" стала моєю улюбленою, а герої пригод Павлуша і Ява - найкращими моїми друзями.

Павлуша і Ява ("насправді його Іваном звати") - "найкращі друзяки і напарники". Гострий на язик дід Салимон каже про них: "Одно ... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні".

Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них "слава ... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня".

Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні "штуки - викаблуки". За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити "пугутькало" в клубі під час лекції на тему "Виховання дітей у сім'ї", влаштувати бій биків з головною "героїнею" коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки ...

Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви - кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв!