2. Описані події у новелі розгортаються… А) вечірньої; б) обідньої; в) полудневої; г) ранкової пори. 3. Кандата – це… А) великий грішник; б) великий лиходій; в) великий праведник; г) великий добродій. 4. Скільки разів у своєму житті Кандата зробив добро? А) 1; б) 3; в) 6; г) 13. 5. З чим автор порівнює лотоси? А) з кришталем; б) зі сльозами; в) з діамантами; г) з перлинами. 6. Що є символом людських страждань у новелі? А) ріка Санзунокава; б) Криваве озеро; в) Шпиляста гора; г) павутинка. 7. Місцем розплати за гріхи є… А) Криваве озеро; б) Шпиляста гора; в) ріка Санзунокава; г) озеро Лотосів. 8. Чого не могли робити грішники? А) плакати вголос; б) втекти з пекла; в) щиросердно радіти; г) покаятися перед Буддою. 9. Якою павутинкою піднімалися тисячі грішників услід за Кандатою? А) райською; б) сріблястою; в) блискучою; г) золотистою. 10. За що був покараний Кандата Буддою? А) за жалюгідність; б) за гріхи; в) за егоїзм; г) за черстве серце. 11. Який образ символізує перемогу краси й чистоти над брудом життя? А) лотос; б) Будда? В) павутинка; г) рай. 12.Новела «Павутинка» спрямована… А) на вдосконалення людського суспільства; б) на покращання власного «я»; в) проти людського егоїзму; г) на розвиток краси і вірувань людини. Отправить по электронной почте Написать об этом в блоге Опубликовать в Twitter Опубликовать в Facebook Поделиться в Pinterest

2. Г) ранкової пори.

3. А) великий грішник.

4. А) 1.

5. Г) з перлинами.

6. В) Шпиляста гора.

7. А) Криваве озеро.

8. А) плакати вголос.

9. В) блискучою.

10. Г) за черстве серце.

11. А) лотос.

12. Б) на покращання власного «я».

Коли люди живуть у великих злиднях, господар по-тваринному наживається. Він каже, що й «війна на щось придається». Свої чорні справи він робить вночі, як злодій, коли все село спить. Коли люди навколо голодні, вони з дружиною «добре їдять». Грошей у нього дуже багато: ящик, у якому колись були гранати, уже майже заповнений грішми, а з голодними він і не думає поділитися. Нащо йому стільки грошей? Виникає питання, чому здоровий чоловік не на війні? Мабуть, хитрістю вдалося викрутитися. Цей чоловік страшніший ще й тому, що не поважає навіть своєї дружини. Ніколи лагідно не заговорить до неї. Він гроші їй не дає, а тиче під ніс. А коли втратив багатство, то звинуватив у цьому жінку й кинувся на неї з кулаками. Тисячі жінок і дітей у місті слізьми вмиваються, з голоду пухнуть, а господар коптить сало й м’ясо і продає таким самим, як він. Він хоче наскладати стільки грошей, як в банку. «Бог знає, коли буде друга війна»,— каже він жінці. «Мишка» характеристика мишки Мишка відмовилася жити в хаті своїх господарів, бо там панували скупість, ненажерливість, безсердечність. Здорові, сильні люди забули про честь, взаєморозуміння, милосердя. А мишка добре розуміє, що від зла ще ніколи й ніде добре не вродило. Вона піклувалася про своїх дітей і боялася, щоб «не навчилися брехати, як люди, тому й покинула хату, краще вже жити надворі». Мишка всі події пропускала через своє серце, їй шкода голодних городянок, ненагодованого немовляти. Вона вміє розрізняти справжні і несправжні цінності. Риси характеру мишки — справедлива, добра, чуйна, здатна до співпереживання, зневажливо ставиться до жадності, брехні, підступності.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/bogdan-lepkiy-mishka-harakteristika/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

На узліссі, біля рову, де дідусь мій пас корову, кучеряве, як вільце, зеленіло деревце. І зайчатко, і лисичка називали його — дичка, і колись давно-давно липам скаржилось воно:— Чом я дике? Я не дике! Скоро виросту велике. Нині зовсім невеличке п’ю водичку од кринички, що прозора наче скло… Із зернятка я зросло. Ось довкола ліс буя… Може, кленом стану я, може, дубом в лісі скраю, ще не відаю, не знаю…Тут при нім зайчатко стало, подивилося й сказало:— Ти із яблука, що впало. До землі вчепилось ти, щоб під дощиком рости. Через років сім чи вісім станеш яблунею в лісі!Засміялись лопухи:— Хі-хі-хі! Хи-хи-хи! З неї яблуні не буде, бо затопчуть її люди. Якщо й вродить якийсь плід, то заглушить його глід!Але йшов узліссям дід. З корячка води напився і на дичку задивився: «Непомітна, невеличка, але яблунька, хоч дичка. В бур’янах густих вона, але в корені міцна…»Вирвав дід скрізь лопухи і сказав:— Роздивляйсь зелені сни, а пізніше, восени, я візьму тебе в мій сад, де порічки й виноград, де квітує все зелене,— станеш щепою у мене!І коли зжовтів весь ліс, деревце дідусь приніс до господи й посадив і довкіл обгородив, щоб не сміли зайченята взимку яблуньку чухрати. А на весну залюбки прищепив дідусь бруньки з яблунь тих, що вже великі, що культурні, а не дикі… Й деревце розвеселилось, шовком-цвітом рясно вкрилось. І зросла, як дід хотів, яблуня семи сортів. Дозрівали на осонні білі яблука й червоні.От і казка невеличка вам про яблуню, про Дичку.