Сенкан до слова ДРАКОН. Повість "Місце Дракона"

Объяснение:

1)Філософ.

2)Добрий,душевний.

3)Пізнає,міркує,примиряє.

4)Добрий травоїд­ний мрійник та романтик.

5)Поет.

У наш час молодята змагаються у вишуканості весіль та переймають весільні традиції інших держав. На жаль, це призводить до повного відходу від рідних нам, українських традицій. Але ж українське весілля дуже цікаве і калоритне .Найпершим обрядом в українській весільної церемонії вважається сватання. Наречений вибирав старост серед шанованих у селі людей. Староста повинен був уміти добре говорити, щоб переконати родину нареченої прийняти жениха. Переважно наречену вибирали з мешканок свого села. Якщо нареченому виносили «гарбуза», старостам доводилося шукати наречену в інших селах. Якщо виносили рушник, призначалося весілля. Щоб старостам було легко орієнтуватися, будинки, де жили незаміжні дівчата, розфарбовували дуже яскраво.Цікавою традицією в Україні вважалася крадіжка нареченої. Її елементи і зараз використовують у весільній церемонії, але вже в зміненому вигляді. За старих часів вкрадену наречену потрібно було протримати в полоні не менше доби. Якщо нареченому вдавалося за цю добу переконати дівчину стати його дружиною, призначали дату весілля. А якщо ні, нареченого-невдаху чекали великі неприємності.Після сватання жених і наречена обмінювалися обручками. Після цього жених вже міг ночувати в будинку нареченої.Традиційним символом весілля був коровай. Коровай випікали спеціально відібрані жінки, у яких сімейне життя було щасливим. Коровай прикрашали барвінком і калиною. Барвінок символізує вічну любов, а калина - материнство. Якщо в шлюб вступали вдівці або вдови, короваї їм не випікали.Важливим атрибутом весільного столу є гільце - прикрашена квітами і стрічками гілка, яка символізує красу нареченої і її невинність.Святкування весілля починалося в будинках молодят. По дорозі до нареченої жениха зупиняли і вимагали викуп за наречену. Для відкупу підходили гроші або частування. У дворі нареченої її сім'я теж просила відкупні гроші.Члени сім'ї нареченої після святкової трапези розплітатали косу нареченої. У деяких регіонах України косу обрізали. Після цього ритуалу жінка повинна була покривати голову хусткою. Після цього ритуалу святкування тривало в будинку нареченого. На прощання молодят посипали зерном. Родичі нареченої везли їй необхідні речі - посуд, одяг і т.д. Для очищення молодих, перед будинком іх проводили через вогонь або поливали водою.Першу шлюбну ніч молодята проводили в будинку молодого чоловіка під наглядом бояр. 

Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.