ТАБЛИЦЯ ДОБРА І ЗЛО У ТВОРІ МІСЦЕ ДЛЯ ДРАКОНА.

Євген Маланюк

Біографія

Характеристика творчості

Поезії Маланюка притаманна філософічність, з чистими звертаннями до Бога і водночас міцними зв,язками із землею.

Головна проблема творчого пошуку – людське існування, сенс життя, відповідальність за власну долю.

У творах простежується неоромантизм (характерний для поезій про долю української нації  – “Одна пісня”, “Варязька балада”, “Лист”), що грунтується на проникненні у внутрішні суперечності української історії.

У поезіях звучить думка про роль поета (надзвичайно високо ставив поета) – “Молитва”, “Шевченко”, “Зерову”.

Роздуми над проблемою людського існування, відповідальність за власну долю, приводять Маланюка до висновку, що в  житті все підпорядковано певним законам (“Літо”, “Остання весна”).

Велику силу відіграють сили природи. Сонце – образ – персоніфікація життєдайної, переможної, а також і рушійної сили. У віршах улюбленими порами року виступають весна й осінь. Весна – символ відродження в природі, молодість, незалежність держави, воля й свобода народу. Осінь – символ людської зрілості й повноти (“Не треба мудрості”). Це не лише пора згасання, а й період загострення відчуття життя (“Остання осінь”).

Євген Маланюк. Характеристика творчості

Маланюк – майстер інтимної лірики (“Присвятні строфи” – оспівана далека юність, чари першого почуття).

Роздуми над вічністю, пошук свого призначення у світі приводять ліричного героя до Бога. “Історія” – усвідомлення власної гріховності, розуміння добра і зла  зумовлюють покору перед Всевишнім. Бог – це уособлення світового творця, всевластителя космічної влади і сили (“Вечір”, “Чужина”)

Євген Маланюк. Характеристика творчості

“Книга роздуми про літературу, оригінальні погляди на такі постаті, як Т.Шевченко, І.Франко, М.Гоголь та ін. Окремий розділ присвячено малоросійству. Поет картає українців за їх рабську покору , духовну слабкість.

Це все на що хватило моєї уяви), перевір чи правильно і можеш щось додати чи переробити.

Запізнивсь Петрусь у школу
Тай стоїть як пеньок
Роздявивши рота рахує ворон
Підійшов до нього вчитель
-Чому запізнивсь?-Питає
-Я бабусю врятував
На дорозі від трамвая.
Учень з гордістю відповідає.
-Врятував бабусю, кажеш?
Неводи мене за ніс,
Краще правду розкажи,
Ніж лапшу на вуха вішать.
Петрусь задумався
Стоїть, мовчить, ні пари з уст.
У вчителя урвавсь терпець.
-Ще довго будеш кота тягти за хвіст?
Він лиш тихо сів за парту 
Й пекти раків став
Тому що ніякої бабусі і не рятував