Мораль до байки Л. Глібова "Щука" будь ласка ть!

                                         Скрипка
Це  було літом!Якось двоє дівчат Софійка та Юля вирушили на прогулянку до парку.Та раптом натрапили на зламану скрипку.Вона була дуже понищена.Одна з дівчат сказала:
-Давай візьмемо скрипку і відремонтуєм?
-Ні!Для чого вона нам це ж чуже!Може хтось шукає її?-відповіла Софія.
-Ну як хочеш!Вона мені ще пригодиться!-зізлості сказала Юля!
З цього дня вони посварились!Але Юля і не намагалась помиритись,тому що їй скрипка  важливіша!Та дівчинка її справді починила та ще й дала назву"Чарівна"На наступний день "Чарівна скрипка"стала дуже гучною аж дівчинка злякалась!Та ще й ця скрипка заговорила:
-Дуже дякую тобі за те що зремонтувала мене,я тепер допомагатиму тобі
я дуже рада що ти цілий.-сказала Юля
Від того часу Юля і Чарівна скрипка почали товаришувати!(Якось так)(Можеш щось ще придумати!),

Нещодавно ми читали оповідання "Федько-халамидник", яке написав Володимир Винниченко. Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження.

Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків — Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину заможних батьків.

Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, зчиняв бійки, робив шкоду сусідам. Проте Федько заслужив повагу однолітків, бо був справжнім другом і ніколи не видавав товаришів. Толя був делікатний, ніжний, сумирний. Він завжди був охайний, причепурений, а у двір виходив боязко й поводився тихо.

Одного дня хлопці пішли подивитися, як іде по річці весняна крига. Толю не покликали, але він все одно пішов. Федько вирішив перебратися по хитких крижинах з одного берега на інший і зробив це. Толі здалося, що він теж здатний на такий вчинок: хлопчик ступив на кригу. І тут сталося нещастя. Федько допоміг Толі, і той, як стріла, вилетів на берег. Упевнившись у власній безпеці, Толя навіть не подав палиці своєму рятівникові, тому що боявся опинитися в воді. Інші хлопці кинулися до Федька й витягли його На берег. Коли Федько-халамидник, геть мокрий та синій від холоду, теж був у безпеці, йому навіть не дозволили сказати правду. Толя ж підло звалив вину на Федька. Про те, щоб подякувати своєму рятівникові, Толя навіть не подумав.

Безперечно, Федько-халамидник повівся благородно, врятувавши товариша не тільки від наглої смерті, але й від батьківського покарання. Толя виявився черствою й зовсім байдужою до чужого нещастя людиною. Ще Толя — брехун і негідник. Коли Федько захворів на запалення легенів і помер, цей боягуз, обдуривши матір Федька, забрав чижика. А коли на цвинтарі ховали нещасного Федька, Толя спокійно грався з пташкою й не відчував ані жалю, ані смутку, ані докорів совісті.

Поведінка Федька викликає в мене захоплення, а поведінка Толі — справжнє обурення. Замість того, щоб берегти такого вірного товариша, Толя став причиною смерті Федька. Байдужість Толі майже лякає мене.

Сьогодні, коли навколо так багато черствості й ненависті, треба виховувати в собі риси характеру, властиві Федькові-халамиднику, і позбуватися рис, які мав Толя.

Надіюсь