Схарактеризуйте різновиди повел: "Павутинка", "Чарівна крамниця", " Останній листок", "Дари волхвів".
Ответы
Контрольну вчора ми писали,
А вчитель гав ловив в журналі -
Тому ми швидко так списали.
А на наступний день,
Під звук пташиних теревень,
Оцінку і дознали.
Тепер хоч в воду, хоч з моста
У мене двійка - не спроста!
Я ж навіть списував і коми!
У кого? У сусіда Толі!
- Толян, сусіде, як це так?
Мені тут двійка - не п'ятак!
- Мій добрий друг, я теж списав
і маю не п'ятірку!
Такого ж лебедя - цю двійку!
За це я дякую сказать повинен
Цьому кирпатенькому Тимі!
- Тимко, Тимко, як написав?
- Так як і всі - усе скатав!
- На скільки?
- Краще б не казати!
- У кого встиг?
- У Гончаренко Каті!
- Катрусю, Катя, Катя, Катя!
Що сталось? - годі плакать!
- Ой, не кажи мені нічого!
Тепер з моста, тепер - у воду!
Через це "Два"! Хоча би "Три"!
А все у цьому винен ти!
- Чому це я? Знайшла на кого!
- А списувать знайшли же моду!
От я, дурна, у тебе і списала.
Якби ж я знала, якби же знала...
Дзвінок тут швидко пролунав
Наш клас із класу повтікав.
Лиш я сиджу, рука сіпнулась -
Отут-то коло і замкнулось!
* , понесло, понесло. Його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки?*
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Популярные вопросы в разделе
Твір : чи є хитрість та обман в житті людини
Що незвичайне вміє робити байбачок?
Іпремудрих немудрі одурять пояснити цей афоризм
Скласти міні твір на тему "Чи взяв би я у друзі боягуза?"
Твір на тему мої роздуми над сторінками пурпурові вітри
ГУЦАЛО ЄВГЕН
(1937— 1995)
Народився в с Старому Животові на Вінниччині в родині вчителів. Закінчив Ніжинський педагогічний інститут імені М. В. Гоголя. Працював журналістом у різних редакціях, у видавництві "Радянський письменник".
Прозаїк, поет, кіносценарист. Автор кількох поетичних книжок, багатьох збірок оповідань, повістей, романів ("Люди серед людей", "Яблука з осіннього саду", "Скупана в любистку", "Мертва зона", "Родинне вогнище", "Шкільний хліб", "Позичений чоловік", "Парад планет" та ін.). Багато писав для дітей ("Пролетіли коні", "У лелечому селі", "Зелене листячко з вирію", "Саййора", "Дениско", "Жовтий гостинець" та ін.). Лауреат премії імені Ю. Яновського та Державної премії імені Т. Г. Шевченка. Його твори перекладені багатьма мовами світу і відомі далеко за межами України.
Моє враження від прочитання оповідання "Лось" Є. Гуцала
Велике щастя для людини — користуватися благами природи, насолоджуватися її красою.
Здавалося б, життя скрізь прекрасне. Але звідки ж тоді береться жорстокість, бездушність, підлість?
Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало.
Багато творів він присвятив природі. Його оповідання "Лось" наштовхнуло мене на роздуми про добро і зло. У лося багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й людина. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його портретній характеристиці: "кругленьке, як підпалок, обличчя", у поведінці. Діти рятували лося, а він, "присівши у виїмку", насміхався над ними; діти переживали, боялися пропустити мить, "коли лось ворухнеться", а "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги". Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням до нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи. На мій погляд, хлопці здійснили героїчний вчинок. Вони хоч і малі, але сміливі. Маленькі герої не побоялися рубати "зрадливу кригу", не злякалися погроз дядька, а "подалися в заповідник, щоб заявити охороні". Шпичак же злякався, "його наче щось тіпнуло", коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин. Я з презирством ставлюсь до цього браконьєра, цієї бездушної людини.
Мене охоплює жах, коли я читаю опис лося, підкошеного кулею: "Голова лежала так, ніби він прислухався до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись листям".
Отже, збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її совісті. Ставлення людини до природи — це мірило людської моралі. Справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й активною, дійовою, спрямованою на захист і примноження багатства рідного краю.