Чи наявні у повісті "Таємне Товариство боягузів, або Засіб від переляку №9 " проблеми сміливості та боягузтва? цитати на підтвердження.

боягуства да а смелости нет

..Почувся вистріл, Климко впав на землю...
Куля не влучила в хлопця, а тільки зачепила його, але він все одно втратив свідомість - через шок та втому. Чоловік та жінка, які також потрапили під розстріли і тікали з місця події побачили хлопця ли та забрали з собою. Чоловіка звали Мартин, а жінку Оксана, Мартин працював місцевим лікарем та вже довгий час лікував поранених у маленькому воєнному госпіталі, а Оксана була вчителькою і на тей час не правцювала.  Дітей у них не було і щоб якось згладити це гре, вони вирішили врятувати хлопчика. Мартин побачив, що за весь час хлопець втратив багато крові і почав його лікувати, але щоб не залишати його без нагляду, то вирішив залишити його вдома під наглядом жінки. Декілька днів лікар працював над Климком, боровся зі смерттю і нарешті хлопець прокинувся. Деякий час Климко поправлявся та нарешті видужав. Мартин часто брав його на роботу як маленького помічника, а Климкові це було в радість. За час проживання в цій сім'ї від дуже звик до добрих людей і хотів їм завжди допомагати. Згодом війна закінчилася, Климко поїхав до столиці, щоб навчатися на лікаря. Там познайомився з хорошою дівчиною, яка йому дуже сподобалася. Після закінчення університету, хлопець завів сім'ю та став працювати районним лікарем у тому місці де проживав Мартин. Прийшов йому на зміну. Згодом дружина Климка подарувала Мартинові та Оксані внуків і бабуся та дідусь проводили чудово час виховуючи їх. А про ті жахливі хвилини, коли здавалося, життя хлопця висіло на волосині - ніхто не згадує. То був ще один шанс на життя, а Климко його використав на всі сто. 

Доброго дня, шановний Всеволоде Зіновійовичу!

Ваш твір «Тореадори з Васюківки» зацікавив мене, викликав

щирий сміх з першої прочитаної мною сторінки!

Дана повість – це колоритне відображення безтурботного

життя дітей, захоплююче та цікаве. Виникало враження, що Ви вкладаєте в образи

Яви та Павлуші свої дитячі переживання та емоції – настільки вони яркі й

колоритні!

Я пережив масу емоцій разом з героями твору, відчував

радість й сум, стурбованість та впевненість у собі. Повість змінила мій світогляд,

погляди на життя, розкрила нові цінності у людських стосунках. А саме – щирість

у почуттях, відданість у дружбі.

Червоною лінією Вашої повісті, на мій погляд, є

твердження, що будь-які проблеми можна розрішити, не втрачаючи почуття гумору!

Вважаю, що даний твір слід прочитати й дорослим людям.

Із щирою повагою, (Ваше ім'я)