11. У вірші В. Симоненка «Лебеді материнства» лебеді символізують: А гордість, гідність; Б політ фантазії; В материнської любові, відданості; Г красу, недоторканість. 12. Заклик відкривати «духовні острови» звучить у вірші В. Симоненка: А «Лебеді материнства»; Б «Гей, нові Колумби й Магеллани»; В «Перехожий»; Г «Ти знаєш, що ти — людина?». 13.Як полонені німці ставилися до зведення будинків? («Гер переможений» А. Абияк. Б. З любов’ю і розпачем; В. З великою відповідальністю. Г. байдуже 14. У кого Гордій Кулаківський видурив маєтності кількох родів? А. Міщенка. Б. Жуковського. В. Старосвітського Г. Мічурина. 15. У голодні роки прадідусь Софійки Павло мусив продати А. корівку Б. шафу В. Коралі Г. Обручку. 16.Як викуплені коралі допомагали Софійці в її подорожах в минуле? А. виконували різні її прохання Б. робили її невидимою. В. робили її одяг відповідним певному історичному часу. Г. давали змогу читати думки інших.

11. В)

12. Б)

13. Б)

14. В)

15. В)

16. Б)

До ознак фольклору не належить оригінальність, неповторність сюжету, композиції та поетики

Відчуває роздвоєність Маруся Богуславка

Марусі Чурай приписують авторство "Засвіт встали козаченьки"

Морозенка замучили татари

Уривок з твору "Чи не той то хміль?"

"Ой летіла сріла" - балада

"На панщину хожу, хожу" - суспільно-побутова

"Ой ходить сон коо вікон" - родинно-побутова

"Проведу я русалочки до бору" - календарно-обрядова

Головна думка "Слово про похід Ігорів" : заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів

Мотив вірша Г. Сковороди «De libertate»: утвердження думки про цінність особистої свободи людини;

«Повість минулих літ» - це історична й літературна пам'ятка, у якій історичні події викладено у формі літературних творів різних жанрів

Темою пісні «Всякому городу нрав і права…» є змалювання сучасного авторові світу, у якому кожен пристосовується, як може

риса, яка не характеризує байки Г. Сковороди це ці твори мають переважно віршовану форму

Жанр "Наталки Полтавки" І. Котляревський визначив як оперу

Події в п`єсі "Наталка Полтавка" розгортаються в такій послідовності:

освідчення возного Наталці - умовляння виборного, щоб Наталка послухала матір - зустріч Миколи й Петра - відмова возного від одруження з Наталкою

«Енеїда» Котляревського за жанром бурлескно-травестійна поема

Жанр твору Т. Шевченка «Катерина» соціально-побутова поема

Заклик до боротьби за звільнення "Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!" звучить у творі Т. Шевченка «Кавказ»

      Видатний поет-мислитель Г. С. Сковорода був і зачинателем української літературної байки. У 1774 році він склав збірку "Басні Харьковскія", до якої увійшли тридцять байок. У них він висміював гонитву козацької старшини за дворянськими титулами, викривав поміщиків-паразитів, що живуть за рахунок народу, стверджував повагу до трудящого люду.       Кілька байок Г. Сковорода присвятив злободенній темі про справжню цінність людини. Такою є байка "Ворона і Чиж". Автор показав короткозорість і егоїзм Ворони, яка назвала Чижа жабою за те, що він зеленого кольору. Хоча Ворона своїм співом більше нагадує квакання жаби. У кінцевому афоризмі - мораль байки: про людину слід судити не за зовнішніми якостями, а "Сердце и нравы человеческие, кто он таков, свидетельствовать должны..."       У своїх байках Г. Сковорода доводив, що гідність людини визначають не титули й багатство, а її праця й чесність. У байці "Голова і Тулуб" автор засудив паразитизм і чванливість панів. Провідною темою більшості творів Г. Сковороди є тема "сродної праці", бо він вважав, що єдиним джерелом людського щастя є вільна праця за покликанням. Найповніше розкриває віру автора у величезне значення праці байка "Пчела і Шершень". Вона виражає погляди Сковороди на життєву необхідність трудитися, прославляє працю на благо суспільства й засуджує паразитичне існування ледарів та нероб. Шершень насміхається з Бджоли, що вона працює на інших, а Бджола-трудівниця засуджує тих, хто живе за рахунок інших, хто від народження лише п'є та їсть. Г. Сковорода різко засуджував дармоїдство поміщиків, називав їх шершнями або трутнями суспільства.       У своїх байках Г. Сковорода описав мисливського собаку, найвеселішого і оді, коли полює зайця; змалював нудьгу бджоли, яка вмирає, хоча й замкнена була в достатку, бо не може літати, збираючи мед із запашних квітів.       Отже, у своїх байках Сковорода утверджував високоетичні істини, осуджував штативні явища у суспільному житті, висміював недоліки й людські вади. А ще байкар закликав до чесності й справедливості, розсудливості й працелюбності.