Дати короткі відповіді: 1) до обрядових пісень належать (дати визначення, навести приклади) 2) тавтология - це визначення, навести приклади використання тавтології в творах усної творчості) ответьте . .

Відповідь:

Тарас Шевченко - син українського народу. Батько України.

Він став символом волі, справедливості та витривалості для кожного громадянина України, символом українського національного руху та відродження. Саме його творчість знайшла відгук у серцях людей з кожної верстви українського суспільства, пробудила національну свідомість і гідність.  

З нагоди відзначення дня народження великого українського поета, Кобзаря українського народу Т.Г. Шевченка, 06.03.2020 р. бібліотекарями Ж. ТАРАНЕНКО та О. ЗАБОЛОТНЬОЮ був проведений відкритий  захід «Вінок слави Кобзареві».

Учні з великою цікавістю слухали бібліотекарів про нелегке дитинство Т. Г. Шевченка, його любов до рідного краю, до місця де він народився та виріс, а також дізналися про творчість Т.Г. Шевченка, не тільки як поета, але і як художника та познайомилися з його мистецькою спадщиною.

Під час заходу здобувачі освіти декламували свої улюблені вірші з «Кобзаря».

Минатимуть роки, змінюватимуться покоління та твори великого Кобзаря завжди будуть новими і актуальними.

Пояснення:

Ще можеш написати це

Тарас Шевченко був не просто поетом він також був прекрасним художником який малював прикрасні картини ( і вставиш фотку якоїсь картини )

Надеюсь

"Але якби ви знали, як це цікаво — узяти людину й навчити її говорити інакше, ніж вона говорила до цього часу, зробити з неї зовсім іншу, нову істоту. Адже це означає — знищити провалля, яке відділяє клас від класу, душу від душі", — каже Хіггінс.

Проте й учениця була дуже здібна: вона мала тонкий слух, неабиякі лінгвістичні здібності, відзначалася старанністю й дуже швидко просувалася у навчанні, підвищувала свою загальну культуру. Та, на свою біду, Еліза закохалася не лише у навчання, а й у свого вчителя. А він, цей експериментатор, зовсім не думав і не цікавився, що у дівчини є душа, людська гідність, що їй властиві якісь високі помисли й почуття.

Його цікавив лише експеримент і його результат, а не його маленьке "піддослідне кроленятко", на яке він зовсім не звертав уваги й не визнавав за рівну йому людину. Еліза була лише об'єктом його дослідження і застосування його методів.

Нарешті настав час іспиту. На пікніку, званому обіді, в опері Еліза поводилася як справжня герцогиня, чаруючи всіх присутніх не лише своєю незвичайною вродою, а й вишуканими манерами й бездоганною літературною мовою. Хіггінс радіє. Честолюбство його потішено. Парі виграно.

"Все-таки це була значна подія. Ми отримали блискучу перемогу", — каже полковник Пікерінг.

Експеримент закінчився вдало. І стомлений Хіггінс заявляє полковнику: "Більше я виробництвом герцогинь не займаюся". І ніхто з них — ні професор Хіггінс, ні полковник Пікерінг — не замислюються над тим, що буде далі з дівчиною. Що вона не діаманти, які на деякий час взяли в заставу, а коли вони вже непотрібні, їх можна віднести назад. Світ, з якого вона вийшла, Еліза вже давно переросла й не може й не хоче повернутися до минулого. Але й майбутнє її досить туманне, її почуттів Хіггінс не поділяє. Як складеться її доля?

"На що я гідна, до чого ви мене пристосували?" — каже вона своєму вчителю. Але ці питання професора Хіггінса зовсім не хвилюють. Більше того, навчивши дівчину правильно й красиво говорити, гарним манерам, сам він у її присутності дозволяє собі нечемно поводитись із нею, навіть вживати негарні слова. Дивиться на Елізу, як на якесь бездушне створіння.

"Я сам зробив це єство із пучка гнилої моркви ковентгарденського ринку", —-виголошує Генрі Хіггінс. І це заявляє професор лінгвістики! Чи не час зайнятися вихованням його самого й завдяки якомусь експерименту розбудити його черству, егоїстичну душу.

А як шкода, що Елізі — гарній, розумній, талановитій дівчині — немає гідного місця в сучасній буржуазній Англії. Слід лише сподіватися, що все ж цей експеримент професора Хіггінса дасть можливість Елізі не розгубитися в цьому жорстокому світі, знайти пристосування своїм набутим знанням, зберегти свою людську гідність.