1)Чому Софійка газивала себе русалинькою? 2)Які чаревні речі були у домі? 3)Що відбувалися у квартирі знизу? 4)За до чого Софійка зняла прокляття 5)Яка головна думка твору

Відповідь1 вона називала себе русалонькою через нерозділене кохання2.шафа і коралі3.-4.за до подорожі в минуле.5головна думка твору заключається в тому що люди від яких ти найменше очікуєш стають тобі найдорожчими

Пояснення:

Вцьому році зима не вдягала білої свити. часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав. пошукала, поплакала… що ж робити? — бідувала в старій із торішніх зів»ялих трав. як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць. сперечалася з морем, несла сум»яття вітрів. все збиралась на силі, та не встигла огледіться, як проснулись дерева і на одрі лід потемнів. крига буйно ломилась у відкриті двері протоки. лід кришився, б»ючись об каміння берегове… і нарешті по одрі -темній, широкій — на останній крижині самотня чайка пливе. — ти куди ж розігналась? чи бува не до самого моря? чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна. а крижина тонка. а крижина майже прозора… ну, а що, як її підмиє вода весняна? ну, а що, коли їй та удержать тебе несила? затріщить і відломиться… піде вода кругами… — дивна людино! я ж маю крила, нащо крилатим ґрунт під ногами

вот-

В цьому році зима не вдягала білої свити. 
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала... Що ж робити? --
Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.

Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів.
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.

 

Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки. 
Лід кришився, б’ючись об каміння берегове...
І нарешті по Одрі -темній, широкій -
На останній крижині самотня чайка пливе.

- Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.
А крижина тонка. А крижина майже прозора...
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?

Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
затріщить і відломиться... Піде вода кругами...
- Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим ґрунт під ногами?