нужно написать сочинение по украинской литературе" добро і зло" за творчістю Є. Гуцало​

Охороняти ліси, гаї, сади — зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі.

Його оповідання "Лось" наштовхує на роздуми про добро і зло. В лісі живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й люди. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його портретній характеристиці: "кругленьке, як підпалок, обличчя", у поведінці. Коли трапилось лихо-діти рятували лося, а дядько Шпичак, "присівши у виїмку", насміхався над ними. Потім діти переживали, боялися пропустити мить, "коли лось ворухнеться", а "Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги". Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням до нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи.

Сміливі хлопці здійснили справжній героїчний вчинок. Вони, хоч і малі, але рішучі. Маленькі герої не побоялися рубати "зрадливу кригу", не злякалися погроз дядька, а "подалися в заповідник, щоб заявити охороні". Шпичак же злякався, "його наче щось тіпнуло", коли він зрозумів, що доведеться відповідати за вчинений злочин. Тільки презирство і відразу можна відчувати до цього браконьєра, цієї бездушної людини. А який охоплює жах, коли читаєш опис лося, підкошеного кулею: "Голова лежала так, ніби він прислухався до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик, який усе-таки сподівався зазеленіти, вкрившись листям".

Отже, збереження фауни і флори рідного краю залежить від людини, її совісті. Ставлення людини до природи — це мірило людської моралі. Справжня любов до рідної землі повинна бути не лише споглядальною, а й активною, дійовою, спрямованою на захист і примноження багатства рідного краю.

Объяснение:

1.Шептало змалку ненавидів табун,гурт,загорожі

2.Його батьки працювали в цирку

3.Масть коня «рідкісний  білий кінь»

4.Шептало особливо гостро відчував свою неволю

5.На іржання коня обізвався лелека

6.Під час грози Шептало вперше наполохався блискавкою

7.Після купання кінь відчув себе вільним

8. Шепталові закортіло почути Степанів голос

9.У реченні “Він був сам-самісінький на всю луку: мовчала трава, мовчало віддалік громаддя копиць, схожі на вершників” використано персоніфікацію

10.Кульмінацією оповідання є: Шептало на волі, насолодження єю

11.Шептало про чуже око вирішив залишитися "але серед натовпу краще все ж таки залишати сірим, щоб не мозолити зайвий раз око"

12.У епіграфі Рільке епітетом до слова кінь є "самотній"

Объяснение:

Іван Добробут – молодий танкіст з надзвичайно приємним і скромним лицем, онук діда Савки. Петро Колодуб – капітан, Герой Радянського Союзу, людина безстрашна і невтомна, хоч на вид такий і маленький, і не дуже неначебто й здоровий. З любого пекла виходить переможцем. До війни був садівником. Садив колгоспні сади, співав пісень, дівчаток любив та, мабуть, що й усе. 
Дід Платон Півторак – рибалка, перевізник через Десну. 
Дід Савко – рибалка, перевізник через Десну. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. dovidka.biz.ua Був би він схожий на Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору сверт не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак. 
Борис Троянда – один з відступаючих через Десну.
 Левко Півторак – полковник, син Платона Півторака. Видатний воїн зі слів діда Платона. 
Демид – син Савка, його огнем печи, на шматки ріж, ну не одступить.