за 10 во В українській літературі В.Винниченко ЗАПОЧАТКУВАВ нову течію модернізму - . 2. Цю течію ще називають , її риси : , . 3.Головною метою творчості митця було . 4. Суперечливий пошук В.Винниченком нових моральних засад привів письменника до думки , що . 5.Дебютував В.Винниченко в ... році в журналі повістю . 6. У перших творах В.Винниченко намагався писати про 7. У який період творчості В.Винниченко написав найталановитіші твори? Герой якого твору постане перед вибором : кохання чи батьківство ? 8.Чому В.Винниченко стає , , першим урбанізатором театру " ? 9. Героїня трагедії , , Гріх " Марія Ляшківська , на вашу думку , - людина гріховна , морально надломлена чи неординарна , розумна жінка ? ОБГРУНТУЙТЕ свою позицію. ( Оцінюється ) 10. Яку тему піднімає В.Винниченко в романах Третього періоду творчості (1921 - 1951 ) ?

Збірка: «Полудень віку» (1960 р.)

Жанр– пісня з елегійними мотивами

Тема: звертання до вчительки зі словами вдячності за ту сумлінну і відповідальну працю, якій вона присвятила все своє життя – виховання молоді.

Ідея: возвеличення невичерпної доброти, уваги героїні, її мужності, сили волі в подоланні життєвих перешкод

Основна думка: учитель – людина, завдяки якій майбутнє покоління могло сприймати світ, реалізувати себе як особистість.

Художні засоби:

Епітети: «зоре світова», «зошитки малі», «молодій весні», «колосистім полі», «чорна злива», «тяжкий мороз», «непожата нива», «постаті несхилій».

Метафора: сонечко встає, і роботи час проганяє втому, двох синів узяли фронти, впала чорна злива

Порівняння – посивіла ти, як в тяжкий мороз непожата нива;

Риторичний оклик – Раднице моя на Вкраїні милій!

Звертання – Вчителько моя, море світова Риторичне запитання – “Де тебе питать, Де тебе зустріти?”

Зменшено-пестливі слова – зошитки, сонечко; повтори – і дзвенить дзвінок, летять-летять;

Відповідь:

За цими посиланнями є вже готові

Перша історія

Жив поживав на світі один могутній чоловік.Звали його Іван Сила.Він любив пригоди.Сталося таке іде він одного дня до свого кума та й бачить в однієї юної дівчини сумочку відібрали.

-О ні!Говорить дівчинка.

-Що сталося зелено око?Питає Іван.

-У мене відібрали сумочку.

-А що ж там було?

-Там було найкраще що в мене є!Говорить Зелено ока!

-Там був мій розум!

-Тебе як звати?

-Мене звуть Марійка Весна я з бідної сім'ї мій тато пиячка

всі гроші він витрачає на цигарки, алкогольні напої.Ми з мамою сьомий день лише на сухарях живемо!

-А мене звати Іван Сила я теж з бідної сім'ї мене покинули мої батьки я дуже довго копався щоб тільки вийти із-за воріт дитячого будинку потім виріс і став дуже могутнім чоловіком!

-Хочеш ти будеш мені як за доньку?

-Звісно ж хочу?

Тоді пішли будемо шукати твою сумочку ішли вони 7 днів і 7 ночей пройшли соснові, кленові, дубові ліси і прийшли до густого-прегустого чагарнику.Бачать хатинка стоїть і біля віконці якась дівчина стоїть!

-Добридень,Добридень бачу довго ви шукали мене, але все таки знайшли!По що прийшли що бачили в лісах могутніх!

-Бачили лише дім твій дівчино красная.

-Прийшли ми по сумочку не бачила?

-Бачила ось вона в мене в хатинці лежить!

-Навіщо вона вам?

-Це моя сумочка ану віддай!

-Добре,добре віддам, але скажіть с чого ви взяли що це була я?

-Ми бачили сліди які вели лісами могутніми

-Ланами широкополими

-Ось ваша сумочка тримайте!

-Дякую відповіла Весна

І побігли вони далі шукати пригод!

Друга історія

Можу запропонувати таку історію з Іваном Силою:

    Одного разу у селі Опеньки сталася незвичайна подія. Стара кобила важко тягла за собою віз, позаду їхав її хазяїн Омелько. Несподівано віз струснуло, щось шумно вдарилось, чоловік впав з возу і покотився додолу. На звук з хат повиходили люди:

        -          Ой, лишенько! Кобила в яму провалилась, – переймалась баба Параска.

        -          Як же тепер витягати її, коли всі чоловіки на поле пішли? – питала баба Ярина.

    Та й справді. Всі молоді та здорові роз’їхалися по роботам, а в селі залишились самі старі й діти. Омелько встав, струснув з себе пил, а з ями тяжко заіржала кобила.

     Несподівано з-за рогу виглянула небачена в Опеньках раніше машина. Задиринчала, зачухикала і зупинилась. З неї вийшов здоровенний чоловік і назвався Іваном.

      -          Що сталось у вас? – спитав Іван.

      -          Та ось кобила в яму провалилась, а дістати ніяк не можемо.

    І тоді сталось диво: самостійно Іван дістав кобилу, без будь-якої до Люди зааплодували і причарувались силою такого великого чоловіка:

      - Велике вам дякуємо, Іване! Ви – справжня Сила!

       Так і прозвали Івана Фріцака Силою.