Потрибно написати власну детективну историю не обовязково про вбивство​

-я робила я убилса

Объяснение:

«Маруся» Григорій Квітка-Основ’яненко історія написання Джерела для написання повісті «Маруся» • Дійсність українського села ХVІІІ — початку ХІХ ст. • Народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії — образність повісті, від казки й переказу — її розповідний стиль. • Герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування». • Майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті. Історія створення повісті «Маруся» Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання_автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.

в 1899 году во львовевы  ходит вторая поэтическая книжка  леси украинки  «думы и мечты». ее открыла поэма «давняя сказка», в которой страстно прозвучала тема призвания поэта, его обязанности перед народом. описывая внешность главного героя поэмы,  леся украинка  подчеркивает, что он был самым обычным   человеком. но настоящая  красота  человека не во внешних признаках, а в ее духовных качествах. леся украинка в авторских характеристиках воспевает талант своего героя: его  поэзия  была «и звонкой, и громкой, так как расходилась по миру стоголосым эхом». за эту небольшую способность - создавать стихи, в которых можно найти и развлечение, и совет, певца любили люди, особенно молодежь. сначала, в юности, он прославлял красоту, природы, красоту свободной человеческой мысли, чистых чувств дружбы и  любви. на крыльях мысли  поэт  часто окунался «в тайные небесные миры». важнейшим для певца было ощущать свою внутреннюю свободу. встретившись на лесной тропинке с рыцарем бертольдом, поэт говорит ему:

видишь ты - эта дубрава,поле, небо, сын мореэто мое богатство - господарство и роскошное, и просторное.

но не способен бертольд  понять этих слов, так как для него «тайный мир небесный» ничего не достойный в сравнении с красивым замком или с графством. рыцарь испытывает удивление, когда видит большое влияние слова поэта на молодежь, он даже усматривает в этом какое-то колдовство. прошло время, и бертольд отправляется в походы завоевывать чужие города. его войско сопровождает песня о родном крае, который всегда в сердце, которого еще более бескорыстно любить учит нас далекая разлука. с мысленной связью с родным краем воины смело идут на приступ замков и крепостей. счастливый и опьяневший от побед, рыцарь не слышит тех песен, думая о собственной победе. и когда счастье отвернулось от него и в войске начались распри и несогласия, бертольда спасает глумливая песня военных певцов о небрежном воине, который возвращался домой живой и невредимый, так как имел в виде талисмана мудрое предложение: «удирай, пока здоровый! » эта песня возвратила "им отвагу, а с ней и победу в бое. победила не отвага бертольда, победило слово поэта со странной, будто, в самом деле, враждебной силой. итак своим военным счастьем вельможа обязан поэту.