У різному вбачають щастя герої творів "Мишка" ... "Скарб" ... "Гей, нові Колумби й Магеллани" ... .

Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.

І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.

Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.

А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.

Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».

Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.

Эней детина был проворный 
И парень - хоть куда казак. 
На дело злой, в беде упорный, 
Отчаяннейший из гуляк. 
Когда спалили греки Трою, 
Сровняв ее навек с землею, 
Эней, не тратя лишних слов, 
Собрал оставшихся троянцев, 
Отпетых смуглых оборванцев, 
Котомку взял и был таков. 

Эней, наш великий пан 
И славный троянский князь, 
Шнырял по морю, как цыган, 
К тебе, — о царь! — прислал нас теперь. 
Просим, пан Латин! 
наши головы и отныне 
Позволь жить в твоем краю, 
Хоть за деньги, хоть даром. 
Уж мы, поверь, достаточно оценим 
Благодеяние твое. 
О царь! Будь нашим меценатом 
И ласку твою окажи. 
Энею названым братом 
Стань, наилучший! Не откажи! 
Эней, предводитель наш удалый, 
Красивый и проворный малый, 
Увидишь самолично! 
А прежде чем распить по чарке, 
Вели принять подарки, 
От сердца присланные вам.