Люди, які знають Українскю мову, и любят читати за несколько відповідей на несколько во Установіть відповідність. Герой твору 1 Ява Рень 2 Василь Трош 3 Клим Джура Учинок А. таємно проводить друзів у банк Б. Інсценізує чудовисько в озері В. Долає велику відстань по крижинах Г. Дістає Собакевича з криниці (1, ) 10) Установіть відповідність. Художній засіб 1 порівняння 2 гіпербола 3 епітет Уривок з твору А. Я слухняно, мов механічна лялька, пішов за хлопцями. Б. Я заперечливо похитав головою й глянув на своє віддзеркалення. В. Головне, що раптом я помітив: противний липкий страх... кудись зник. Г. Кінця-краю не видно. Від обрію до обрію. І кавунів - тисячі, мільйони...

ЩЕДРИЙ ВЕЧIР

РОЗДIЛ ПЕРШИЙ

Як тiльки весна десь у житечку-пшеницi розминеться iз лiтом, у нас достигають суницi, достигають уночi, при зорях, i тому стають схожими на росу, що випала з зiрок.

Це теж, прихиляючи небо до землi, говорить моя мати, i тому я люблю ту пору, коли суничники засвiчують своє цвiтiння. Цвiтуть вони так, наче самi дивуються, як спромоглися на такий беззахисно-чистий цвiт. А згодом над ними по-дитячи нахиляють голiвки зволоженi туманом ягоди. I хоч невелика ця ягода, а весь лiс i всяк, хто ходить у ньому, пахне суницею. Я тепер лягаю i встаю, накупаний цими пахощами, —

лiто,

лiтечко!..

Я люблю, як ти розкриваєш свої вiї, прижурений житнiй цвiт, я люблю, як ти довiрливо дивишся на мене очима волошки i озиваєшся косою у лузi, перепiлкою в полi.

А як хочеться спати в тобi, у твоєму солодкому туманi, у твоїх зорях!..

Та вже знайома рука лягає на плече i знайомий голос нахиляється до твого сну:

— Вставай, Михайлику, вставай.

— Ма-мо, iще одну крапелиночку...

— Струси цю крапелиночку.

— Ой...

— Гляди, ще боки вiдiспиш. Тодi що будем робити? Рядно i тепло спадають iз тебе, ти увесь збираєшся у грудочку, неначе волоський горiх, вростаєш у тапчан. Та хiба це пособить?

— Вставай, вставай, дитино, — виважує мати зi сну. — Вже вiкна посивiли, вже прокидається сонце.

Сонце?.. А ти ще бачиш мiсяць, як його з лiсу виносять на рогах корови, що теж пропахли суницею.

На тебе, на твої пошматованi видiння знову падають слова, немов роса; ти встаєш, сурмонячись, позiхаючи, прикладаєш кулаки до очей, а у вухо, де ще причаївся сон, крiзь туман добирається сумовите кування. Вже не перший ранок печалиться зозуля, що от-от на сивому колосi жита загубить свiй голос, —

лiто,

лiтечко!

Воно тихо з полiв зайшло в село, постояло бiля кожного тину, городу та й взялося до свого дiлечка, щоб усе росло, родило. I все аж навшпиньки спинається, так хоче рости, так хоче родити!

Як зелено, як свiжо, як росяно за двома вiконцями нашої бiдарської хатини, яка займає рiвно пiвзасторонка старої перепалої клунi, що вночi спить, а вдень дрiмає...

Пiсля повернення тата був у нашiй родинi дуже невеселий день — розподiл дiдизни. Мов чужi, сидiли на ясенових лавах брати й братова, висвiчували одне одного пiдозрiливим оком. Правда, бiйки-сварки не було, але та сердечна злагода, що жила колись у дiдовiй оселi, далеко вiдiйшла вiд спадкоємцiв. Найбiльше показувала характер братова, хоча й мала на своєму господарствi п'ять десятин, i воли, i корову. Але й дiтей було у неї теж немало — аж четверо, i старшiй дочцi вже треба було готувати вiно.

Дiдова хата дiсталася дядьковi Iвану й дядинi Явдосi. Вони без вiдволоки того ж дня почали зривати з неї блакитнi вiд часу i неба снiпки, а саму хату — пилами розрiзали навпiл. Боляче й лячно було дивитися, як з-пiд залiзних зубiв, наче кров, бризнула стара тирса, як iз живої теплої оселi ставало руйновище — купа скалiченого дерева, як оте вiкно, бiля якого вiдпочивав дiдусь, вирвали з стiни й, наче покiйника, поклали на воза

1. Софійка навчається у 7 класі, часто читає й перечитує відому казку про

А про Попелюшку

Б. про Русалоньку

В. про Червону Шапочку

Г. про Дюймовочку

2. Дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила прекрасного принца в особі

А. однокласника Вадима Куліковського

Б. сусіда тітоньки Софії

В. однокласника Влада Кулаківського

Г.однокласника Вадима Кулаківського .

3. Мама Софійки шила плаття на весілля

А. сусідки Сніжани

Б. тітки Сніжани

В. тітку Вадика

Г. сестри Ірки Завадчук

4. "На рід Вадима накладене прокляття,"- так вирішила Софійка, бо

А. хлопчик дуже захворів

Б. не слухав вчителів

В. почав палити, викидати вибрики

Г. не звертав уваги на дівчинку

5. Дізнавшись, що стара шафа — це

А. хід до таємного сховища

Б. схованка зі старовинними документами

В. портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще

Г. непотрібна річ, яку варто змінити

6. Сусідський кіт бабці Валі мав кличку

А. Пухнастик

Б. Фантик

В. Васько

Г. Рижик

7. Назвіть річ, яка стала сімейною реліквією та оберегом.

А. браслет

Б. старий годинник

В. старі коралі

Г. старі фотографії

8. Шафа переносить в той час,

А. який забажає потрапити мандрівник

Б. який відображено на фото

В. який згадано в листі

Г. в дитинство

9. Нащадки Вадима не мали щастя, бо

А. Гордій Кулаківський обдурював багатьох людей

Б. Гордій Кулаківський викрав одну з єгипетських реліквій

В. прадід був ворожбитом

Г. щастя бачили лише в грошах

10. Софійка від сліпого старця дізнається, що зняти прокляття можна буде, коли...

А. коралі повернути до скрині

Б. вимовити слово "коралі" навпаки

В. зійдуться небо та земля

Г. Сніжана одружиться з Валентином

11. Софійка зі Сніжаною познайрмилася з художником

А. Корнієм

Б. Платоном

В. Яковом

Г. Пустельником

12. Жінка Якова Кулаківського під час голоду померла, бо

А. чоловік шкодував їжі

Б. не мали коштів на прожиття

В. дуже хворіла на сухоти

Г. прокляття сусідів не давали спокою

Объяснение:

Както так)