План.
1. Зимовий ліс.
2. Сніг на деревах.
3. Сніжинки.
4. Звуки лісу.
5. Сліди на снігу.
6. Вечір у лісі.
Як чудово в зимовому лісі! Все вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках лежать купи снігу, схожі на шапки.
Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки.
Мороз. Сніг вискрипує під ногами. Кожна сніжинка - як витвір
мистецтва, ніби якийсь казковий ювелір зробив її.
Дерева вкриті памороззю.
У лісі дуже тихо. У морозному повітрі звуки лунають на далеку відстань. Зимові пташки подають голос. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.
Ось чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць рятувався від лисиці або від сірого зголоднілого вовка.
Сонце взимку сідає рано. Сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому по своїх слідах. Вийшли з лісу, озирнулись - а він вже чорний на синьому сніговому килимі.
План.
1. Зимовий ліс.
2. Сніг на деревах.
3. Сніжинки.
4. Звуки лісу.
5. Сліди на снігу.
6. Вечір у лісі.
Як чудово в зимовому лісі! Все вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках лежать купи снігу, схожі на шапки.
Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки.
Мороз. Сніг вискрипує під ногами. Кожна сніжинка - як витвір
мистецтва, ніби якийсь казковий ювелір зробив її.
Дерева вкриті памороззю.
У лісі дуже тихо. У морозному повітрі звуки лунають на далеку відстань. Зимові пташки подають голос. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.
Ось чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць рятувався від лисиці або від сірого зголоднілого вовка.
Сонце взимку сідає рано. Сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому по своїх слідах. Вийшли з лісу, озирнулись - а він вже чорний на синьому сніговому килимі.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Написати закінчення оповідання Сіраманець
Щось хряснуло в соснах! Василь зняв картуза і задихав у нього. Кінь затрусився, застриг вухами і ліг на землю.
— Не лягай! Не лягай на землю! — зашепотів коневі Василь Чепіжний.— Встань! Встань і пахни!
Знову щось мокро хряснуло в лісі. Рушниця в руках Василя Чепіжного сіпнулася на той хряскіт, око завмерло на мушці.