Які почуття ви переживали під час читання частини Турецький охотник? Чи шкода вам було Вітьку?

Я був переповнений емоціями, мені було шкода Вітьку але Соломія Кіндратівна добре віднесдась до хлопців і ввічливо попросила зачекати ще й дала смачне гарбузове насіння.

1. Государственный терроризм. Государственный терроризм организуется и проводится государственными органами. Его можно разделить на внутригосударственный и внешнегосударственный.
2. Этнический терроризм. Субъекты этнического терроризма представляют собой группы, чей статус определяется этнической принадлежностью.
3. Экономико-криминальный терроризм. Борьба между крупными криминальными группировками за распределение сфер влияния, приносящих доход, сопровождается совершением террористических акций, направленных против лидеров и членов других группировок.
4. Индивидуальный терроризм. Акты террора нередко совершаются отдельными гражданам и в своих интересах. 
5. «Революционный» терроризм. «Революционный» терроризм обычно направлен на изменение (дестабилизацию) существующего строя.
6. Экономический терроризм. Выбор террористами в качестве объектов нападения коммерческих фирм и промышленных предприятий определяется стремлением оказать влияние на фирмы с целью изменения либо прекращения их деятельности.
7. Уголовный терроризм. Объектами уголовного терроризма, в частности заказных убийств, рассчитанных на публичный эффект, чаще всего становятся представители состоятельного сословия: банкиры, бизнесмены и разного рода предприниматели.
8. Адресный терроризм. Устранение должностных лиц государственного аппарата, в первую очередь сотрудников правоохранительных органов, противодействующих террористическому движению.
9. Политический терроризм. Он тесно связан с состоянием конфликтности общественных отношений.
10. Религиозный терроризм. Религиозный терроризм представляют террористические организации, объединенные принадлежностью к одной конфессии.
11. Экотерроризм – преступления террористического характера, сопряженные с умышленным оказанием вредного воздействия на природную среду, совершаемые частными лицами и организациями для достижения собственных корыстных целей, запугивания лиц и органов, принимающих решения, устрашения населения.
12. Биотерроризм (биологический терроризм) – термин, вошедший в широкое употребление после массовой атаки фундаменталистских террористов с использование предметов бактериологического оружия.
13. Международный терроризм - террористический акт совершен за пределами тех стран, гражданами которых являются террористы и их жертвы.
14. Все большую силу в последние годы набирает компьютерный терроризм (кибертерроризм). Кибервойна ведется в информационной сфере и предполагает атаки на вычислительные центры с целью саботажа и причинения экономического ущерба.
(Здесь основные и расспростаранённые)

(Григiр Тютюнник “Климко”)
Мир та злагода. Щось повiльне, тепле, м’яке, затишне. Щира усмiшка, дзвiнкий смiх.
Впевненiсть у чомусь, у наступному днi, наприклад. Що буде все добре, буде, де
жити, що ïсти, у що одягатись. Буде освiта, чесна робота, щасливе життя.А як щодо асоцiацiй на поняття “вiйна” та “злиднi”? Жорстоке, холодне, стрiмке,
бурхливе. Питання про завтрашнiй день, взагалi про життя, невпевненiсть у всьому.
Турботи, незгоди, муки, плач, ридання…
Вiйна i мир. Свiтло та темрява. Пiсля довгого часу, проведеного у свiтлi, у
несподiванiй темрявi ми не побачимо нiчого, крiм густого мороку. Пiсля рокiв миру
чи можна повiрити у реальнiсть жаху? Страшних подiй, якi вiдбулись i якi ще
стануться. Мiльйони життiв скалiчено, зруйновано так, що не вiдбудувати i не
повернути.
У оповiданнi “Климко” Григора Тютюнника вiдтворена гра долi хлопчака. Доля на те i
доля, щоб правити своє: вона викидає жорстокий виверт, страшний i неочiкуваний,
пiд назвою вiйна. Маленька людина потрапляє у вир подiй
Ї смертi та мук. Вiн захоплює ïï, захлестує невеликий, але затишний
човен iснування. Ще ранiше Климко втратив батькiв, але не був самотнiм: дядько,
шкiльнi друзi, сусiди
Ї усi опiкувались ним. I вiн допомагав дядьковi, був надiйним товаришем, бiльше
слухав, анiж говорив, але до нього тягнулись iншi дiти. Мрiяв носити такого ж
картуза з молоточками i вриватися у нiч на потязi, як дядько. Нетерпляче чекав,
коли той повернеться увечерi з гостинцем. Нехай не таке багате, але все ж мiцне
щастя,
Ї та сильна хвиля збила його, зiм’яла, здавила жужмом.
Це не було стрiмко. Здавалось, сам час зупинився i тиша дзвенить у вухах.Климко, який завжди жив тiльки на станцiï, спершу бачить змiни тiльки у тому,
що оточує його. Дзвiнка, незносима тиша, похмурi, стурбованi обличчя. Вагони
потягiв навантаженi важкою бойовою технiкою. Незвично i страшно. I ще настрiй
природи. Здається, вiн змiнився. Матiнка, вона тихо плаче осiннiми дощами, схлипує
холодним пронизливим вiтром.
Темнi, слiпi подiï чергуються iз спалахами випадкiв
Ї аварiй, боïв, знищень. Як чорний кадр серед сiро-жовтоï
засвiченоï фотоплiвки
Ї аварiя паровозу, на якому ïхав дядько.
Смерть єдиноï рiдноï людини, знищення окупантами житлаЇ одного цього вже вистачить для того, щоб людина, позбавлена пiдтримки, любовi,
мiсця, зламалась. А дитина? Чи може вона витримати всi цi випробування?Але Климко виявляється сильнiшим за вiйну, за цю винищувальну машину. Хлопець,
який вже нi вiд чого не залежить, виявляє самостiйнiсть, винахiдливiсть iЇ що найголовнiше
Ї наполегливiсть. Вiн вперто намагається вижити, вперто крокує вперед по тернистих
шляхах свого розiрваного дитинства. Знаходить своïх шкiльних друзiв та
улюблену вчительку. Дiти захищають ïï, нехай у дитячий б, вiд
дорослих: вiйна, як кожна екстремальна ситуацiя, зриває маски,
Ї хтось втратив совiсть i намагається нажитися на чужому нещастi. Iнших спiльне
горе єднає, допомагає бути витривалiшими. I хлопцям майже вдається вiдновити
затишок задля маленькоï дiвчинки
Ї Оленьки, вони єдинi у своєму бажаннi добра i щастя.
Але вiйна не зупиняється, нема чого ïсти
Ї i щоб хоч якось про-i жити, а краще сказати, пережити, Климко, почувши, що у
Слов’янську багато солi, вирушає туди.
Ледве ступаючи замерзлими босими ногами по осiннiй дорозi, маючи з ïжi лише
червивi сухарi,
Ї на дружину аптекаря навiть горе вiйни не вплинуло,
Ї майже втрачаючи свiдомiсть вiд голоду, Климко вирушає назустрiч вiйнi i далекому
мiсту. Його долонi вiдкритi, вiн показує ïх зустрiчному солдатовi: “Не
потрiбно мене боятись, я не маю зброï”. Так, вiн вiдмовився вiд
пропозицiï Зульфата взяти кинджал, адже йому потрiбна була лише сiль, щоб
вижити.
Климко досягає мети. Селища, якi проходить хлопчик, окупованi, в них панує iнша,
встановлена загарбниками, влада. Спiввiтчизники j стали полiцаями i чинять
свавiлля. Хлопець не може залишатись стороннiм гачем, тому намагається хоч
якось, за своïми силами, I допомагати. Вiддає грошi нужденнiй жiнцi. I свiт
стає привiтним: вiн j знайомиться з земляком, чобiтником-iнвалiдом, який втратив
ноги, ] працюючи у шахтi, з дiвчиною, яка прямує до матерi
Ї i рятує ïï вiд окупантiв. Доля не могла залишатись байдужою. Добрих
людей, виходить, немало: тiтка Марина бере хлопця з собою, щоб дати солi.Ще одне випробування, ще одна перешкода на шляху людей