Вчинки Івана сили за якими доктор Брякус визначив що має справу з наполегливою людиною​

1) на початку, коли він боровся проти силача на площі, він не здався після того як він зробив йому боляче

2) на змаганні він одержав перемогу, не зважаючи на те, що за нього вболівав лише його друг

Объяснение:

На уроках української літратури і познайомились з чудовим письмеником Чайковським та його популярним твором За сестрою.

Головний герой малий хлопчик Павлусь з славного роду козаків. А славний він тому що усі чоовікицієї сімьї були славними козаками.Жив у сел вці в часи нападаня татар а нашу рідну Україну.

Хлопець мав смліиву вдачу-це проявляється в його вчинках, прикладом є те що він не побоявшись взяв коня та помчався у поле, навіть коли його могли вбивти в хвилину.

Павлусь був завзятим хлопцем, та дуже працьовитим а мій погляд для свого віку.

Маленький козачок був кмітливим та винахідливим на мій розсуд, бо він багато чим міг до козакам , бо завжжди уважно слухав розповіді дуда, а багато читав.

Цё малиц хлопець дуже витривалий та товариський, бо він боровся до кінця за свою рідненьку сестричку Ганусю, а товаризький, бо гарно відносився до всіх людей. І близьких і знайомих.

Павло ненавидив зрадників, цих підлих людей, бо він був завжди за справедливість та дитина чистої души.

Він великий шлях пройшов до мрії-стати козаком. Він замотував на вус дідову нвуку про життя козаків а про житя гнилих татар. Та й в досгнені мрії дуже до йому віра, віра в себе, що він стане колись великим козаком, якого буде знати уся Батьківщина. Давлет Гірей завжди говорив гарні слова про нашого славного героя Павлюся. Він теж мав надію та віру- що Павлусь стане козаком.

Я ставлюсь до героя дуже позитивно та з гордістю, що хоя у повістях є такі люди, які по справжньому кохаюь близьких та такі велиі патріоти.

Українська література заявила про себе на весь світ, представи­вши читачам твори геніального поета Т. Г. Шевченка. Безліч слів шани і визнання звучать протягом століття на честь великого Коб­заря. Але думки щодо його таланту і місця в літературі не вичерп­ні. Викладачами вивчаються документальні факти з життя поета, видано велику кількість літературознавчих праць, студенти та учні пишуть реферати, твори. Незвичайною є запропонована тема про позицію громадянина в суспільстві. І мені здається, що перед тим, як заговорити про суспільство, необхідно розглянути місце в ньому самого поета. Поет, по суті своїй, є митцем слова. Малюючи в своїй уяві певні образи, переносячи їх на сторінки творів, поет дарував нам олюднені Думи — основу поетового життя б самовира­ження, засіб існування («Думи мої думи...). Думи Т. Г. Шевченка сумними рядами повідомляють про недолю українського народу, про сиріт, наймитів, безталанних. Всі ці прояви суспільного питан­ня бентежили болісним відгомоном душу Кобзаря. Усі негаразди поет переживав з людьми — співчував, прагнув бути почутим. Т. Шевченку вдалося у своїй творчості намалювати картину дій­сності, яку він бачив, живучи у ті давні часи поневолення, кріпаччи­ни, коли суспільство складалося з панів і кріпаків. Згадаймо хоча б сумну поезію *Сон»(«На панщині пшеницю жала...»). Поет розпо­відає нам про знедолених жінок, яких зваблювали і кидали москалі (поема «Катерина»).