Запитання 1 Який вірш Василя Симоненка наповнений жагою до нових відкриттів, закликом до активної діяльності? варіанти відповідей «Лебеді материнства» «Ти знаєш, що ти – людина? «Крила» «Гей, нові Колумби й Магеллани» Запитання 2 Які чарівні речі були в домі у Софійки з повісті М. Павленко «Русалонька із 7-в, або Прокляття роду Кулаківських»? варіанти відповідей коралі та шафа коралі та скриня скриня та шафа шапка-невидимка та коралі Запитання 3 Як звали чоловіка, у якого Гордій Кулаківський підступом забрав землю (за повістю М. Павленко «Русалонька із 7-в, або прокляття роду Кулаківських»)? варіанти відповідей Сергій Пустельник Валентин Білий Данило Міщенко Олександр Запитання 4 Чим жінки підкормлювали полонених німців у новелі Любові Пономаренко «Гер переможений»? варіанти відповідей супом кашею вареною картоплею пирогами Запитання 5 Хто був зображений на фотокартці, яку німець Фрідріх любив показувати усім (за новелою Любові Пономаренко «Гер переможений»)? варіанти відповідей він у молодості його дружина його син його дочки Запитання 6 У вірші В. Симоненка «Лебеді материнства» лебеді символізують варіанти відповідей гордість, гідність політ фантазії материнської любові, відданості красу, недоторканість Запитання 7 Як полонені німці ставилися до зведення будинків? («Гер переможений») варіанти відповідей Абияк З любов’ю і розпачем З великою відповідальністю байдуже Запитання 8 Як викуплені коралі допомагали Софійці в її подорожах в минуле варіанти відповідей виконували різні її прохання робили її невидимою робили її одяг відповідним певному історичному часу давали змогу читати думки інших Запитання 9 Які квіти посадив Фрідріх на грядці? варіанти відповідей Чорнобривці Нагідки Ромашки Мальви Запитання 10 Яке випадково сказане Софійкою слово у шафі дозволило їй мандрувати в минуле? варіанти відповідей намисто коралі «Гайда!» «Поїхали!» Запитання 11 Хто порадив Софійці перебиратися «потрохи вперед, від покоління до покоління, … коли здaтнa будеш відвернути невідворотне»? варіанти відповідей Гордій Кулаківський Мішель Міщенко сліпий старець бабуся Запитання 12 У якому творі є такі образи-символи: верби і тополі, казка, лебеді? варіанти відповідей «Гер переможений «Русалонька із 7-В» «Лебеді материнства» Гей, нові Колумби й Магеллани…»

Гей, нові Колумби й Магелани... Коралі та шафаСергій Пустельник

6. Материнської любові,відданості

8. Робили її не видимою

10. Коралі

11. Бабуся

12. Лебеді материнства

У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона.  Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розпо­відає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.  Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор. Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво просимо в Щуро­град”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією.  Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!” На таких дещо моторошних думках хочемо завершити нашу оповідь. Усе інше нехай підкаже серце та прочитання пророчого “Місця для дракона” – другої книги із серії “Твори” Юрія Винничука.

Объяснение:

ни спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий». В образі цього хлопця вбачаємо такі риси, як рішучість, наполегливість та доброта. Вітька цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано бореться за своє щастя. Окрім цього він є чудовим та вірним другом.

          Федько Котигорошко – дванадцятирічний друг Вітьки. Це «маленький товстий і флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою смагляволицість. Хлопець був чудовий та навіть романтичний, адже саме він запропонував Вітькові освідчитись Галі серенадою. Він ще ніколи не закохувався, але був начитаною людиною, тому чимало читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками.  Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман». Окрім цього він був гарним другом, всіляко підтримував Вітьку у різних ситуаціях і прагнув завжди бути поряд: «Тільки носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».

          Галя – гарна та приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне». Недарма у неї закоїхався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гаряча твоя голова!.. І треба ж було тобі отак відчайдушно закохатися у Гальку Козачок!». Галя – дівчина смілива та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого чаплівського хлопця!». Улітку підпрацьовує листоношею. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української д