Самостійна робота з теми «Числівник»І рівень (по 1 б.)1.Укажіть рядок, у якому всі числівники кількісніА сто п’ятий, сімдесят, півторастаБ семеро, дві цілі і три п’ятих, шістнадцятьВ тринадцятеро, одинадцятий, сто двадцятьГ вісімдесят, дев’яносто два, двадцять сьомий2. Укажіть рядок, у якому всі числівники пишуться разомА сімдесят/п’ятий, дев’яносто/сьомий, тридцять/третійБ чотир/надцятий, дві/третіх, двадцять/дев’ятийВ вісім/сот, вісім/надцять, шіст/десятГ десяти/тисячний, одна/восьма, сім/десят/восьмий3.Укажіть рядок, у якому числівник з іменником узгоджено правильноА чотири дверіБ три з половиною роківВ три індійцяГ півтора метраІІ рівень (по 1, 5 б.)4.Установіть відповідність міжрозрядом числівника таприкладом1.ціліА семеро, троє, двійко, вісімнадцятеро2.дробові Б три з половиною, одна десята, сорок десятих3.збірні В сотий, дев’ятий, двадцять першийГ сімсот, один, п’ятнадцять, двісті5.Установіть відповідність міжчислівником в реченнях та йоговідмінком1.Якось біля нашого джерелазупинилося п’ятеро козаків.А називний2.Довжина язика в мурахоїда досягаєшістдесяти сантиметрів.Б родовий3.Їду з другом до третього друга вгості.В знахіднийГ орудний. ІІІ рівень (по 1 б.)Прочитайте текст. Виконайте завдання до нього.1. Австрійський композитор Моцарт з п’яти років складав свої музичнітвори, а в шість став знаменитим музикантом світу. 2. У девять роківЛеся Українка написала свій перший вірш «Надія», а в чотирнадцять –підручник з історії для брата Михайла. 3. Винахідник електричної лампочкиПетро Яблочков у двадцять років винайшов землемірний прилад, яким людикористуються і зараз. (З підручника)6.Укажіть речення, у котрому вжито порядковий числівникА першеБ другеВ третє7. Укажіть речення, у якому допущено орфографічну помилкуА другеБ третєВ перше8.У першому реченні числівник виконує синтаксичну рольА підметаБ означенняВ додаткаГ обставиниІV рівень (3 б.)9.1) Провідміняйте числівник 3105. 2) Складіть з ним два речення так, щоби водному це був кількісний числівник, а в другому - порядковий. 3) Підкреслітьчислівники як члени речення.

Короткий переказ твору твору Дивовижна історія Петера Шлеміля (Адельбертом фон Шаміссо)
У 1813 році Адельбертом Шаміссо потрапила до рук зошит - щоденник його друга, Петера Шлемеля. Його приніс рано вранці дивна людина з довгою сивою бородою, одягнений у чорну зношену угорку. Ось його зміст.
Після довгого плавання я прибув до Гамбурга з листом для пана Томаса Джона від його брата.Гості пана Джона, серед яких була прекрасна Фані, не помічали мене. Точно також вони не помічали довгого кістлявого людини в літах, одягненого в сірий шовковий редингот, який теж був в числі гостей. Щоб зробити послугу панам, цей чоловік один за одним виймав з кишені предмети, які ніяк не могли там поміститися, - підзорну трубу, турецький килим, намет і навіть трьох верхових коней. Гості ж немов не знаходили в цьому нічого дивного. У блідому обличчі цієї людини було щось таке страшне, що я не витримав і вирішив непомітно піти.
Як же я перетрусити, коли побачив, що чоловік у сірому наздогнав мене. Він чемно заговорив зі мною і запропонував будь-яке з наявних у нього казкових скарбів - корінь мандрагори, пфеніги-перевертні, скатертину-самобранку, чарівний гаманець Фортунатто - обміняти на мою власну тінь. Як ні великий був мій страх, при думці про багатство я забув про все і вибрав чарівний гаманець. Незнайомець обережно згорнув мою тінь, заховав її в свій бездонну кишеню і швидко пішов.
Незабаром я почав шкодувати про скоєне. Виявилося, що без тіні не можна здатися на вулиці - усі помічали її відсутність У мені початок прокидатися свідомість того, що, хоча золото цінується на землі набагато дорожче, ніж заслуги і доброчесність, тінь поважають ще більше, ніж золото. Я зняв у найдорожчому готелі номер, що виходить вікнами на північ. Для догляду за своєю особливою я найняв людину на ім'я Бендель. Після цього я вирішив ще раз перевірити громадську думку і вийшов на вулицю в місячну ніч. Через відсутність тіні, чоловіки дивилися на мене з презирством, а жінки - з жалем. Чимало перехожих просто відвертаються від мене.
Вранці я вирішив будь-що не стало знайти чоловіка в сірому. Я точно описав його Бенделю і вказав місце, де я з ним зустрівся. Але в будинку пана Джона його ніхто не пам'ятав і не знав. У той же день Бендель зустрів його на порозі готелю, але не дізнався. Чоловік у сірому попросив передати мені, що зараз він відправляється за море. Рівно через рік він розшукає мене, і тоді ми зможемо укласти більш вигідну угоду. Я спробував перехопити його в гавані, але сірий чоловік зник, як тінь.
Я зізнався слузі, що позбувся своєї тіні, і люди зневажають мене. Бендель вініл в моєму нещастя себе, адже це він упустив чоловіка в сірому. Він присягнувся, що ніколи не покине мене. Я був переконаний, що їм керує не користолюбство. З тих пір я знову зважився бувати на людях і почав грати відому роль у світі. Бенделю з дивовижною спритністю вдавалося приховати відсутність тіні. Як людина дуже багатий, я міг дозволити собі всілякі дивацтва і примхи. Я вже спокійно чекав відвідування, обіцяного загадковим незнайомцем через рік.
Незабаром на мене звернула увагу красуня Фані. Це тішило мою марнославству, і я слідував за нею, ховаючись від світла. Я любив тільки розумом і не міг полюбити серцем. Ця тривіальний роман закінчився зненацька. Однією місячної ночі Фані побачила, що в мене немає тіні і зомліла. Я спішно покинув місто, узявши з собою двох слуг: вірного Бенделя і пронози на ім'я Раскал, який ні про що не підозрював. Ми безупинно перетнули кордон і гори. Переваливши на іншу сторону хребта, я погодився зупинитися відпочити на водах, у відокремленому містечку.
Я послав вперед Бенделя, доручивши підшукати відповідний будинок. Приблизно за годину шляху від місця призначення нам перегородила дорогу святково виряджена натовп - це місцеві жителі влаштували мені урочисту зустріч. Тоді я в перший раз побачив дівчину, прекрасну, як ангел.

"Філологічний водевіль" — так було визначено одним із критиків жанрову своєрідність комедії "Мина Мазайло".

Як відзначала відома дослідниця творчості М. Куліша Н. Кузякіна, "Мина Мазайло" — справді філологічна п'єса, в ній багато власне мовознавчої уваги до слова, до емоційних барв та відтінків. Куліш був закоханий у красу і виразність рідної мови, слово — ніби покладене на долоню — мінилось перед ним і сяяло веселкою. Чуйне вухо драматурга сприймало найтонші звукові нюанси слова, і, найбуденніше, воно звучало поезією слова або, навпаки, соковитим ляпасом. Слово було для Куліша зброєю в повному і абсолютному розумінні, він дбав про його точність і милувався його вагомою ощадністю.

Свою любов до рідного слова у "Мині Мазайлі" драматург вклав в уста Мокієві, сину головного героя. І хоч цей юнак здається нам незграбним, смішнуватим у своєму надмірному захопленні лише мовою, ми не можемо не відзначити багатства і ґрунтовності його філологічних Ось Мока говорить про титри кінокартин: "От, наприклад, написи в "Звенигорі" — краса! Стильні, поетичні, справжньою українською мовою писані. А подивіться ви на написи по других кінокартинах. Олива з мухами! Немов нарочито псують таку прекрасну, таку милозвучну мову..."

За подібними поясненнями чується голос самого драматурга, схвильованого проблемами чистоти і розвитку української мови.

А як багато нюансів знаходить Мокій у значенні слова "бринить"! Називає до тридцяти значень слова "говорити". При перекладі намагається якнайповніше і найточніше розкрити красу українського слова. "Зрачки" у нього — "чоловічки", "ночью при звьоздах не спиться" — "зорію", "книга з золотим обрєзом" — "книга з золотими берегами". У нього на будь-який випадок безліч прислів'їв, афористичних висловів, поетичних рядків.

Під його впливом і Уля починає прислухатися до слів української мови, знаходити їхній потаємний зміст, який полягає у тому, що мова відображає не лише якісь поняття, дії, ознаки, а й національний характер. Так, дівчина із захопленням говорить про своє "філологічне відкриття" Рині: "Або повкраїнському — одружитися з нею... Це ж не те, що "жениться на ней", розумієш, Ринусько! Одружитися з нею, чуєш? З нею... Тут чується зразу, що жінка рівноправно стоїть поруч з чоловіком, це краще, як "жениться на ней",— ти чуєш?"

Мокій із любов'ю прислухався до кожного слова, ретельно вивчав мову: "Сиджу сливе сам удень і вночі та перебираю, потужно вивчаю забуту й розбиту і все ж таки яку багату, прекрасну нашу мову! Кожне слово! Щоб не пропало, знаєте, щоб пригодилось воно на нове будування". Але він був проти того, щоб кожне слово іншомовного походження перероблялося на український лад. Через це й посперечався з дядьком Тарасом, прихильником усього тільки "свого". До речі, сам дядько, лаючи себе за невдале голосування, вжив аж чотирнадцять синонімів до слова "дурень".

Хоч у п'єсі немає цілком позитивних героїв, ми все ж помічаємо, наскільки відрізняється мова Мокія, Улі (пізніше), дядька Тараса від скаліченої мови Мини Мазайла, його дочки та дружини, а особливо тьоті Моті.

Отже, багатство і соковитість української мови знайшли своє яскраве відображення у п'єсі "Мина Мазайло", і це не могло не привернути уваги читачів до проблеми її збереження та розвитку.

Як тут не згадати слова великого генія України Т. Г. Шевченка:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує!..

Тож, на нашу думку, слід дбати про чистоту і красу своєї рідної мови, намагатися говорити один одному лише добрі слова, і тоді світ навколо стане кращим.