Тези жіноча доля у творчості Шевченка ​

Жіноча доля у творчості Тараса Шевченка

Поряд з величними постатями героїчних борців, народних месників, поряд з історичними діячами визвольного руху у творчості Т.Г. Шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою і чистотою образ трудящої жінки-матері, сестри, дівчини, коханої. "Такого полум'яного культу материнства, — писав М.Г. Рильський, — такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері". А сам, як ми знаємо, ріс без матері: "там матір добрую мою ще молодую у могилу нужда та праця положила..." А пізніше Тарас Шевченко став вільним, але одружитися так і не встиг, так що своїх дітей і дружини у нього не було. Мріяв він поселитися в Україні, одружитися з Ликерією Полусмаковою, але обставини склалися по-іншому.

І все-таки він дуже любив дітей, завжди їм співчував, і улюблений його образ — це мати з дитям. Щаслива мати, вільна, як у тому "сні", що приснився кріпачці:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим...

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі...

Для Т.Г. Шевченка жіноча недоля була згустком болю, що запікся в його серці. Кріпацька неволя — це доля рідної матері, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила", доля сестер Катрі, Ярини, Марії — голубок молодих, у яких "коси в наймах побіліють", це трагічна доля його першої трепетної любові — Оксани Коваленко, доля всіх нещасних жінок, що "німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть". Т.Г. Шевченко гнівно виступав проти жіночого безправ'я. Він ніби зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання поневолених жінок усіх епох і схвильовано розповів про них цілому світові.

Объяснение:

ігор. головний персонаж твору — ігор. це руський князь, який лю­бить свою батьківщину й без вагань готовий віддати за неї життя. ігор святославич — чесний і відкритий, гордий і відважний. це лицар, який зневажає смерть, а полон для нього — найбільша ганьба: «лучче ж бо по­тятим бути, — говорить він, — аніж полоненим…» вислів цей став кри­латим. надзвичайну мужність і рішучість ігоря засвідчує не лише його поведінка в бою, а й нехтування лиховісними віщуваннями природи. хто інший у ті часи зважився б вирушити в похід після страшного зна­ку — затемнення сонця? а ігор вирушає! хоробрість ігоря не раз відзна­чають також всеволод і святослав, називаючи його сміливим соколом. усі ці властивості викликають симпатію до князя. разом із тим ми засуджуємо ігоря за необачність, недалекоглядність і славолюбство. він надміру запальний, тому неспроможний тверезо оцінити ситуацію. йо­го поспішність призвела до трагедії: дружина повністю розгромлена, ти­сячі жінок стали вдовами, тисячі дітей — сиротами, князі пересіли «із сідла золотого та в сідло невольниче», а головне — відкрилися навстіж ворота для нових спустошливих нападів половецьких орд. святослав. відповідно до ідейного змісту твору, автор називає свято­слава великим, грізним київським князем. як видатного полководця, його вихваляють «німці і венеціанці, греки іморава». святослав зображений пік­лувальником про долю рідної землі: спустошення русі через князівські між­усобиці та напади кочівників відгукуються в серці болем. та й хіба можна бути байдужим, коли узбережжя рік «засіяні кістками руських синів»? святослав — видатний державний діяч, справжній патріот і шляхет­на людина. картаючи ігоря й всеволода за свавілля, що призвело до но­вого лиха, він звертається із закликом до інших князів помститися «за землю руськую, за рани ігореві, сміливого святославича». цим він хоче об’єднати всіх князів, щоб зміцнити київську державу, зробити її могут­ньою і незборимою. автор «слова…» оспівує мудрість і хоробрість свя­тослава, адже великий князь київський не лише об’єднав руські землі, а й успішно переміг половців.

детальніше - на -

ми живемо у ххі столітті, столітті високих новітніх технологій та наукового прогресу. багато підлітків мого віку вже чітко знають, чого прагнуть від життя, мають певну мету. особисто для мене це питання також вирішене. для мене зараз головне – отримати гарну освіту, не абияку, а таку, про яку я мрію і завдяки якій зможу отримати гарну перспективну спеціальність..

на сьогодні людина, завдяки своєму безсмертному таланту та блискучому розуму, створила багато пам’яток мистецтва, нових винаходів, які значно полегшують наше життя. безліч геніїв залишили назавжди свій слід у світовій історії. чому ж і досі людина, маючи вибір між освітою та неуцтвом, часто вибирає останнє? ! чому людина не розуміє, якою важливою є освіта, як багато вона може дати у житті

чи зміг би олександр македонський, не маючи елементарних базових знань з ії, підкорити всю персію? чи зміг би леонардо да вінчі, не навчаючись в університеті падуї та не займаючись додатково з майстрами-художниками, створити стільки дійсно геніальних винаходів та намалювати безліч картин, що й досі чарують погляд та душу своєю довершеністю. скільки років пройшло, а людство й досі не може розгадати загадку посмішки мони лізи! скажіть, чи міг би омар хайям відкрити власну обсерваторію та увагу заможних та родовитих аристократів, не змусивши себе навчатись, вивчаючи складну і малодоступну на той час науку, а саме астрологію. недарма починаючи з античності і закінчуючи нашою епохою важливі державні посади займали виключно освічені люди.