НАДО1.Образ лебедів в поезії В . Симоненка Лебеді материнства асоціюється з: а)мужністю ; б)вірністю ; в)ніжністю; г)відповідальністю.2.Сили юнакові, мужності, коли той вирушить у життєву дорогу, надаватиме: а)тополя; б)рідна земля; в)диво-наречена; г)лебеді.3. В поезії В . Симоненко Ти знаєш, що ти-людина? застерігає читача, щоб той: а)боровся з розкрадачами державного майна; б)не своє життя; в) обрав правильний життєвий шлях; г)не залишився байдужим до горя іншого.4.Чим багата людина на землі? а) озерами, гаями , степами; б)горами, морями, полонинами; в)лісами, полями, луками; г)розумом, поглядами, друзями.5.Який художній засіб використав В.Симоненко в рядку Жоден вітер сонця не остудить (поезія Гей, нові Колумби й Магеллани) : а)епітет ; б)порівняння ; в)метафору ; г)гіперболу.6.В.Симоненко засуджує в людині (поезія Гей, нові Колумби й Магеллани) : а)байдужість; б)улесливість; в)надмірну емоційність; г)жорстокість.ІІ. Замість крапок допишіть правильне закінчення речення за твором Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» (5 б.)1. Софійка безнадійно закохалася у …2. Скрип старої шафи нагадував слово …3. Незнайомець, який розмовляв із Гордієм Кулаківським, мав прізвище …4. Михайло-Мішель Міщенко змінив прізвище на …5. Двірник-дворянин був закоханий у …ІІІ. Дати відповідь на питання:1.Охарактеризуйте Фрідріха (за новелою Л.Пономаренко Гер переможений2.Що , на ваш погляд, символізувала квітка, яка цвіла у зимову пору?(за новелою Л.Пономаренко Гер переможений

Саме така думка прийшла й до голови головного героя твору, багатого шляхтича, чиновника земського суду Мартина Борулі. У нього є заповітна мрія – зробити свій рід дворянським, поставити все на «дворянську лінію». Після того, як пан Красовський назвав Мартина «бидлом», а його сина – телям, доведення «дворянської лінії» стало для нього справою честі.

Не звертаючи уваги на те, що він викидає гроші «на вітер», Боруля наполегливо і навіть із завзяттям судиться, не бачачи і не розуміючи , що повірений Трандалєв просто дурить його. А найголовніше, сам герой не зумів би пояснити, для чого він так прагне дворянства, адже в його житті і так все гаразд. Він має дружину, сина і доньку, веде чимале господарство.

Смішно дивитися, коли Боруля, який звик прокидатися спозаранку, щоб бути схожим на дворянина, намагається по-панські довго лежати у ліжку, хоч й нього й болять всі боки від того лежання. Своїх дітей Мартин Боруля змушує називати його «папінька», а дружину – «мамонька». Дочці він не дає працювати, щоб вона звикала до дворянського життя.

Скільки грошей даремно витрачається на дворянський антураж! Не можливо серйозно гати за спробами героя п’єси бути благородним: очікуючи «кофій», який повинні привезти з міста, Боруля просить дружину дізнатися, що ж з ним робити: «Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. Піди ти зараз до Сидоровички – вона зна – і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?».

Хоча Мартин Боруля і гарний батько, але засліплений дворянством, він ледь не зламав життя своєї доньки Марисі. Він відмовив сватам Миколи, коханого парубка Марисі, пояснюючи це тим, що «Не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я тепер на такій лінії…». Боруля в чоловіки доньці готовий взяти навіть регістратора Націєвського – несерйозного міського франта, балагура, який ще й любить випити за чужий кошт. Марисю дуже дивує така зміна в батькові, адже вона була вихована зовсім по-іншому.

Объяснение:

Оповідання “Без хліба” щире співчуття викликає. Головний герой оповідання, рятуючи близьких людей від неминучої голодної смерті, змушений був красти зерно. Сім’я Петра — головного героя оповідання — жила в жахливих умовах. Хата була благенька, худоби взагалі не було. А найгірше те, що вже третій тиждень, як закінчилися всі харчі. Не було навіть борошна, щоб спекти перепічки. Матері було нічим годувати дитину, і та заходилася від гіркого плачу. Той дитячий плач Петрові “мов ножем серце краяв”. Що робити? Куди податися бідному селянинові? У кого позичити борошна? У сусідів така сама скрута, а багаті не дають, бо Петро вже в них позичав. Поткнувся до старости, щоб той дозволив із гамазеї мішок зерна позичити, та той виявився таким чесним, що хоч зразу на цвинтар іди. Ситуація була безвихідна.