1."перебендя""до основ'яненка" "думи мої думи" *єднує тема : а)краси української природи б) покликання поета - служити народові в) материнства г) героїчного минулого 2.назвіть афоризми з творів кобзаря : а)у всякого своя доля і свій шлях широкий " б)"немає пророка у вітчизні своїй" в) "нема на світі україни , немає другого дніпра " г) "людина коваль свого щастя "

Відповіді такі: 1.б. 2.в.

Хорошо! ) тогда представим такую ситуацию, что вы работаете на работе которая просто является работой, а не делом всей вашей жизни, зарабатываете не много, у вас семья. если ваш хороший знакомый предложит вам работу(которая вам ну по душе) в которой ваш успех и прибыль на первой стадии будет зависеть только от вас, т.е. если не получится, то останетесь не с чем, но если все же выйдет, то все будет как в шоколаде( тут уже все зависит от веры в себя). рискнули бы вы оставить свой единственный источник не большого дохода ради работы, которая является мечтой вашей жизни с большим заработком, но сомнительным будущим? при том, что у вас семья.  ток на украинский переведи

гуси-лебеді летять” характеристика матері найбільша захисниця краси — михайликова мати. то вона, жінка-берегиня, навчила сина любити роси, калину, ранковий туман, розквітлого соняшника. ганна іванівна, мати михайлика, була неписьменною жінкою. для неї книги — це поле і хліб, квіти і трави, сад і город. вона безмежно закохана в святу землю, так же любить все, що росте на землі, так же невтомно працює й на полі, і на городі, і в хатньому ділі. мати михайлика, хоч і живе в нестатках, але ніколи не нарікає на життя, на свою нелегку долю: любить своє господарство, хай яке воно бідне не буде; любить свій город і садок, своє село. сама невтомна трудівниця, вона змалку привчає до праці і михайлика. і дитині ця праця видається не тяжкою, а гарною, потрібною. у праці ганна іванівна знаходила свою найвищу радість: «…як свята, очікувала садіння, косовиці, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними, як діти, а полукіпки, наче парубки — плече в плече. і дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі, на чумацький шлях, на стожари і на отой віз, що народився із дівочих сльозин».