(твір Місце для дракона)1. Чому королівство стало занепадати? Хто винен у цьому?2. Яким постає перед нами дракон?3. Втіленням чого Єв творі Пустельник?4 Чому дракона звати Григорій, ав князя немає імені?5. Яким позасюжетним елементом закінчується твір?​

1. Королівство стало занепадати, тому що князь велів тишини, не відбувалося ніяких подій, всі стали лінивими.

2. Перед нами дракон постає у образі маленької, розумної та кмітливої тварини, яка нічого поганого не зробила людям, але всерівно повинна загинути.

3. Пустельник є втіленням розуму, який знає багато чого про світ і може нас навчити розуму.

4.Дракон уособлює в собі кращі риси людини-християнина: походження імені Григорій грецьке, від слова «григорео», що трактується як «пильнувати». Ім'я Григорій асоціюється з ідеальним християнином. Князь же немає імені, бо він холодний та жорстокий. Безлика і сіра його душа.

5. Твір закінчується тим, що князь зрозумів, що втратив єдиного свого друга. Він зрозумів, що життя без друзів неможливе.

Максим Рильський: “Молюсь і вірю...”, “Коли усе в тумані життєвому…”, “Солодкий світ!..”, “Запахла осінь в’ялим тютюном…”, «Яблука доспіли…», «Мова»

Різногранний творчий шлях. Приналежність до групи київських “неокласиків”. Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша. Філософічність, афористичність лірики поета, “прозорість” її форми.

Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі, вітаїзм, сповідальність. Проблема прекрасного в поезії М.Рильського періоду «третього цвітіння» («Троянди й виноград»). Рідна мова – духовне багатство людини («Мова»).

Маруся (Кайдашиха)
«замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою». «Вона любила цілувати їх (панів) в руки, кла-нялася, підсолоджувала свою розмову з ними». «Вона любила чепуритись і держала себе дуже чисто. Все на їй було чистеньке, неначе нове». «неначе в розмові мед розливала по хаті». 


Мелашка 
Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на 
червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, 
як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, 
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та 
червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні 
брови, густі-прегусті, як шовк.

Мотря 
Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем.