30 б НАДО Розкажіть, як автор вирішує проблему взаємин митця з правителем і суспільством. Які погляди на цю тему відстоює дракон, а які — пустельник? Висловте своє ставлення до цієї проблеми. У повісті-казці "Місце для дракона"

Звісно ж буде , уся поезія цього гідна .

Поезія – один з найгеніальніших винаходів людства.

Також кожна справа в яку людина вкладає душу і серце заслуговує поваги .

Згадаймо наприклад видатного українського поета , перекладача , художника , мистецтвознавця : Чубай Григорія Петровича .Батько лідера гурту «Плач Єремії» Тараса Чубая та Соломії Чубай - автора проекту "Грицько Чубай. "П'ятикнижжя" та "Колискові для Олекси".

Невже його можна назвати без таланновитою людиною ?

Ні ! Якщо б так і було , то його перекладів не читало так багато дітей , і навіть дорослих .

І не будемо забувати про основоположника нової української літератури Тараса Григоровича Шевченка.

Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ–початку ХХ століть.

Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.

Де і коли був написаний перший віршований твір – невідомо. Можливо, то була молитва, первісне заклинання чи гімн природі? А можливо, це було перше зізнання в коханні? Поезія завжди змальовувала сіре , безбарвне життя своїми різнокольоровими фарбами . Без поезії наврядчи люди були б такими якими вони є .

З роками поезія не змінюється , а лише стає все краще і краще .

* Надеюсь что я хорошо написал оценить меня и поставить сердечко. Я очень старался ! *

Україна знаходиться в тому періоді,коли люди не знають що чекати завтра.Раніше в людей була мета,бажаня.Вони хотіли досягти чогось більшого ніж в них є,чогось нового.Вони бородись за свою мрію,бажання.Війни,битви - це все говорить про те,що люди боролись за своє майбутнє.
А що ми бачимо зараз?
Зараз ми жевемо і не знаємо чого чекати.В нас начебто все є:телефони,комп"ютери,гроші,машини,шикарні будинки,колись цього не було.В нас є все,що ми можемо бажати.Але в нас немає впевненості в майбутньому.Ми вчимось в школі,вчимось кожен день,не все в нас получається,але ми стараємось.Але чи можеш ти бути в певненим,що після закінчення навчання в школі чи в вишому навчальному закладі,ти будеш задоволений своєю роботою?Та взагалі,ти впевнений,що матимеш хоч якусь роботу?
На мою думку,хоч минулі часи були важкі й жорстокі,але люди мали якусь вірю,надію,бажання.А наш час,розвинений період,ми маємо все,та одночасно не маємо нічого.Ми маємо прогресивну науку,техніку,але не маємо фахівців,немає  місць роботи.В наш час,розумних людей,загубили за грошима.Це дуже сумна сторінка в історії України.Я не думаю,що наші предки воювали ща нас,щоб ми через становище своєї Батьківщини,виїхали за кордон шукати кращого життя!