Як виглядав кролик якого побачила Аліса на початку історії

ответ:белый с красными глазами в пиджаке с очками и часами

Объяснение:

Роль поета і поезії в житті і суспільстві (за творчістю Лесі Українки)

Шкільний твір

Чи може суспільство жити без письменників, без поетів?

Раніше я над цим не задумувався, але, познайомившись із творчістю Лесі Українки, я зрозумів, що ні!

Без її слова, без слова геніальної поетеси, без слова найосвіченішої жінки свого часу, без слова такої сильної духом людини не могло жити людство, не міг жити український народ із його мріями і сподіваннями на краще.

Отже, роль поета і поезії в суспільстві величезна.

Леся Українка, яка почала свою творчість з ліричних творів, овіяних Ніжністю, смутком, романтикою, стала поетом —трибуном. Вона в своє слово вкладала стільки сили, стільки енергії, волі, духу, рішучості, шо це не кожному під силу.

Розділяючи долю свого народу, поетеса пише у вірші "Під час облоги міста":

Поет не боїться від ворога смерті,

Бо вільная пісня не може умерти...

Так, Леся Українка не боялася смерті, вона вміла любити і жити, її героїня вірша "Товаришці на спомин" сповнена (як і сама поетеса) беззавітної любові до батьківщини, до свого народу і жагучої ненависті до ворогів рідної землі:

Що ж тільки той ненависті не знає,

Хто цілий вік нікого не любив.

Любов до свого народу, до Вітчизни навчила Лесю Українку, як її героїню, ненавидіти ворогів, і вона звертається до свого слова як до зброї.

І без слова поетеса не може жити. Про це вона пише у вірші "Як я люблю оці години праці..." Безсонні ночі, народження думок втілюються в полум'яні, захоплюючі слова:

І любо так, і серце щастям б'ється,

Думки цвітуть, як золоті квітки.

Поетеса і дня не може жити без музи. А тогочасне суспільство не могло обійтись без поетеси, без її заклику, без її поезії, сповненої любові до батьківщини.

Леся Українка! Як багато містить у собі цей псевдонім. Україна, український народ — це такі вагомі слова для поетеси. І відданість їм вона сама доводила своїм життям і словом.

І тому й сьогодні "голос" Лесі Українки пробуджує в людей національну свідомість, гідність, віру в краще майбутнє.

І де ж сьогодні ті поети і письменники, яких би можна назвати "золоті поети України", без яких би суспільство не могло жити?

Объяснение:

(1871 — 1913)

Справжнє ім'я — Лариса Петрівна Косач. Народилася в м. Новоград-Волинському в дворянській родині. Батько — адвокат, мати — письменниця, відома під псевдонімом Олена Пчілка, дядько — відомий громадський діяч Михайло Драгоманов зробили багато для розвитку дівчини, Родина мешкала в Луцьку та Ковелі. У 1881 році Леся застудилася і важко захворіла, недуга не полишала її більше ніколи. Освіту здобула самотужки, за до батьків. Була надзвичайно здібною: грала на фортепіано, складала музику, рано почала писати вірші, у 19 років для молодшої сестри написала підручник "Стародавня історія східних народів", що в 1918 році був виданий як підручник для національної школи. Через важку хворобу доводилося їздити на лікування до Єгипту, в Крим, Грузію, але це не дало належного результату. Поетеса померла в м. Сурамі (Грузія), похована на Байковому кладовищі в Києві.

Перша книга "На крилах пісень" (1893} отримала високу оцінку критиків, зокрема Івана Франка. У творчому доробку Лесі Українки поетичні збірки "Думи і мрії" (1899), "Відгуки" (1902), драми "Лісова пісня", "Камінний господар", "Одержима", "Бояриня", "Оргія" та інші, переклади творів Байрона, Данте, Шекспіра, Гюго, Гейне, Міцкевича, Надсона. Провідна тема творчості письменниці — роль мистецтва і місце митця в житті суспільства. Поет, художник, на думку поетеси, — це будитель душ, вартовий рідного краю, для якого слово — зброя.

Роль митця у суспільстві

(за поемою Л. Українки "Давня казка")

Питання ролі митця в суспільстві було актуальним завжди: і століття тому, і у вирі сьогочасної дійсності. Так чи інакше, митець являє собою взірець мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, наслідування споконвічних законів моралі. До його слова прислухаються, за ним йдуть. Тому на ньому лежить надзвичайна відповідальність і за свою позицію та вчинки, і загалом за долю свого народу.

Розуміючи це, Леся Українка створює поему "Давня казка", в якій з великою художньою майстерністю розробляє тему служіння поета народові в час боротьби проти поневолювачів, у найважчу годину національної історії. Тому особа поета підноситься у творі до таких моральних і соціальних вершин, що, гадаю, не відчути це серцем неможливо. Може, саме через це образ поета (а через нього — усього народу) гостро пронизує й хвилює свідомість читача, викликаючи гарячий відгук у його душі.

За своїм сюжетом поема не складна: скориставшись перемогою своїх бійців над ворожим військом, непоказний лицар Бертольдо дістає в подарунок від короля разом з графським титулом цілу околицю і починає нещадно визискувати народ. У країні спалахує народне повстання, якому великої сили надавали пісні поета. Свого часу вони були натхненні народом, скрашували йому відпочинок, виховували мужність та волелюбність, а у лихоліття народної боротьби стали грізною зброєю проти кривдників:

Мужики цікаві стали,

Чи ті кості білі всюди,

Чи блакитна кров проллється,

Як пробити пану груди?

Ми читаємо ці рядки — і чуємо Шевченкове:

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

Чи не є це яскравим прикладом того, як полум'яне слово Кобзаря відбилося на творчості Л. Українки? Стає зрозумілим, що саме живі приклади героїчного служіння народові митців слова — передових письменників, якими так багата історія світової і зокрема української літератури, надихнули поетесу на створення образу народного поета-громадянина. її герой, непідкупний, відданий народові, не спокусився на золото, що йому пропонував у обмін на вільне слово пан Бертольдо, не злякався у в'язниці. Тому так гордо звучать слова безкомпромісного висновку:

Не поет, хто покидає

Боронить народну справу,

Щоб своїм словам блискучим

Золотую дать оправу;

Не поет, хто забуває

Про страшні народні рани,

Щоб собі на вільні руки

Золоті надіть кайдани!

Своєю ідеєю поема "Давня казка" звернена і до сучасної дійсності, коли наша Україна, ставши на шлях незалежності, долає численні політичні, економічні й соціальні труднощі. Справжній поет не має права стояти осторонь цих негараздів, доки його народ буде виборювати щасливе життя для рідної землі.

А коли війна скінчиться

Того діла й того слова,

То скінчиться давня казка,

А настане правда нова.