ів! До ть будь ласка! Самостійна робота з теми "Леся Воронина. "Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку номер 9". ТЕСТ 1.Що виявилося наймогутнішою зброєю проти прибульців? А. Насіння трави Б. Квіти В. Пил пустелі Г. Спеціально винайдена батьками Клима рідина 2.Який музичний інструмент допоміг зупинити прибульців? А. Бандура Б. Скрипка В. Сопілка Г. Дримба 3 Хто винайшов засіб проти космічних хижаків? А. Бабуся Соля Б. Клим В. Батько Клима Г. Жук і Заєць 4.Ким були за професією батьки Клима? А. Лікарями Б. Археологами В. Учителями Г. Програмістами 5.Як Клим дізнався, де прибульці заховали бабусю Солю? А. Вступив у телепатичний контакт із космічним хижаком Б. Вистежив прибульців В. Сам здогадався про це Г. Дізнався від сусідів, які бачили, як прибульці викрали бабусю 6.Хто сконструював машину, за до якої можна переміщуватися в часі й А. Батько Клима Б. Клим В. Бабуся Соломія Г. Мати Клима 7 Дайте визначення поняття Сюжет-це. . . 8.Дайте визначення поняття Повість -це 9.Де було розташовано базу космічних прибульців А. На даху багатоповерхових Б. У банку В. У дитячому садочку Г. У школі 10. Яка улюблена пісня бабусі Солі А. "Пущу коня " Б. "Лугом іду, коня веду" В."Розарягайте, хлопці, коні " Г. "Ой чий то кінь стоїть. .."

Давно,

іще в шістсот якомусь році,

ну, цебто більш як три віки тому,

коли носили шпаги ще при боці

і розважали стратами юрму,

коли відьом палили при народі,

коли наук не знали ще ладом, —

кажу, давно, кажу, у Вишгороді

підсудна Анна стала пред судом.

Було тій Анні, може, десять рочків,

Її привів розлючений сусід.

Багряне листя, кілька тих листочків,

останнє листя із кленових віт

було на стіл покладене, як доказ,

і шаруділо тихо на сукні.

Осіннє сонце, яблуко-недоквас,

стояло в голих кленах у вікні.

І той сусід сказав тоді у тиші:

— Панове судді! Я її привів.

Вона робила... кольорові миші

з оцих ось жовтих і сухих листків.

Ото складе листочок до листочка,

два рази хукне — так і побіжать.

У мене діти, в мене син і дочки,

у них цяцьки так жужмом і лежать.

Вони були нормальні і здорові,

а ця чаклунка збила їх з пуття.

Вночі їм сняться миші кольорові.

Од тих мишей немає нам життя!

Тоді суддя в судейській чорній мантії

сказав:

— Життя — це справа без гарантії.

Чаклунок ми караєм по закону.

Перехрестіться, пане, на ікону.

Скажіть суду: вона із димаря

вночі літала чи згасила зірку?

Чи вам ті миші згризли сухаря,

а чи прогризли у підлозі нірку?

Сусід сказав, що миші ті якраз

такої шкоди не чинили зроду,

що в господарстві наче все гаразд,

а йдеться швидше про моральну шкоду.

Суддя спитав: — Вони на вас гарчать?

— Та, — каже, — ні. Але вони яскраві. —

Два рази хукнув писар на печать.

Сиділа тихо дівчинка на лаві.

Був сірий день. І сірий був сусід.

І сірий стіл. І сірі були двері.

І раптом нявкнув кольоровий кіт.

Залив чорнилом вирок на папері.

Підвищення інтересу до теми духовності, настільки виразно обозна-

чівшееся у вітчизняній філософській літературі останнім де-

тиріччя, абсолютно не випадково. Вона зумовлена як факторами

внутріфілософські, так і обставинами, що виходять за межі

філософії. Перші пов'язані із загальним поворотом вітчизняної філо

Софії в сторону особистості. Даний поворот є цілком об'ясні-

мій реакцією філософського співтовариства на відчужено-сцієнтистський

і вельми ідеологізований стиль, довгий час панував в

нашій філософії. Другі полягають у зміні глобальної

ситуації. Межі існування людського роду сьогодні слід придбати

Чи лякаючу реальність. Загроза людству виходить від нього самого,

вона виникає з споживацьки-гедоністичного ставлення до

природі. Ресурси природи не безмежні, а людське прагнення

безмежно. Цивілізація, побудована на споживанні як головної

життєвої цінності, неминуче рухається до власної загибелі.

Можливість уникнути глобального суїциду пов'язана з відмовою від

споживацьки-гедоністіческош принципу і освоєнням нового типу

життєустрою. Цей новий тип життєустрою повинен бути

заснований на приматі цінностей духовного порядку над цінностями

матеріальними, цінностей творчості над цінностями споживання,

цінностей творення над цінностями розтрощення, цінностей солідарності

ності над цінностями панування. Така екзистенційна ситуація

сучасного людства, і вона актуалізує проблему духовності.

Актуалізація даної проблеми пов'язана і з тими драматичними

змінами, що відбулися в нашій країні в останнє десятиліття.

Як би не ставитися до радянського періоду історії Росії -

бездумно-апологетичний або тотально-нігілістично, не можна не при-

знати: у нас існував особливий тип цивілізації. Він різко відрізнявся

від того порядку речей, який вважався природним для Заходу.

Зараз, коли радянський б життя з кожним прожитим днем

віддаляється в минуле, стає все більш очевидним, що в той час

споживання не було головною цінністю і основним сенсом життя.

Люди надихалися цілями, що виходять за рамки їх індивідуально

го буття (індустріалізація, освоєння космосу, побудова коммуніз-

ма). (Питання про розумність, обгрунтованості і досяжності цихцілей ми тут не обговорюємо.) Руйнування "реального соціалізму"

завдало удару по ціннісній сфері суспільства. сформовані представ

лення про добро і зло, прекрасне і потворне, дійсне і хибному

піддаються критиці і осміянню. Заслуги перетворені в провину, а

злочину - в геройство. У суспільстві насаджуються культ потребле-

ня і егоїзм. Втрата звичних життєвих орієнтирів породжує у

людей відчуття екзистенціальної порожнечі. Порушено самі сокро-

ються глибини особистості, і тому звернення до проблематики

духовності зараз дуже актуально.

Шириться інтерес до проблеми духовності має своє зовнішнє

вираз в збільшенні кількості публікацій, їй присвячених, в

активному залученні в філософський обіг поняття духовності і його

дериватів, в проведенні конференцій з даної проблеми. Посилаючись

в якості прикладу на Всеросійську конференцію "Духовність і

культура ", що відбулася в 1994 році в Єкатеринбурзі, в Уральському

університеті.

У потоці подій нелегко зрозуміти їх сутність. сенс справжнього

прояснюється по мірі того, як воно стає минулим. але і

перебуваючи всередині ситуації, можна винести судження, в певній

міру адекватні реальності. Так, якщо вести мову про осмислення

проблематики духовності в сучасній вітчизняній філософській

літературі, дозволено з достатньою впевненістю стверджувати, що

поки має місце якийсь аналог стадії накопичення емпіричного

матеріалу в природничо-наукової дисципліни. Окремі фрагменти

картини проступають більш-менш чітко, але загальний її зміст

неясний. Поняття духовності вживається найчастіше інструментально,

використовується ситуативно, без усвідомлення його суті і глибини. саме це

поняття застосовується в таких контекстах і в таких констелляциях, що

нерідко виникає підозра в тому, що воно виконує функцію

ярлика, який наклеюється на предмет, що має позитивне

значення в ціннісному полі. На предмети протилежного значення

наклеюється ярлик "бездуховність" - і на цьому справа закінчується.

Часом доводиться зустрічатися з поняттям "псецдодуховность", але ніхто,

наскільки нам відомо, поки що не здійснив його експлікацію.

Ситуація, що склалася вимагає вироблення концепції, яка

дозволить з єдиної точки зору розглянути всі існуючі

позиції і дасть можливість розкрити загальну природу духовності. але

осягненням суті завдання теоретичного дослідження не може

бути вичерпана. Наступний етап - аналіз емпіричних обнаруже-

ний даної суті, характеристика форм її прояву. вельми

бажано, щоб ці форми були описані в їх взаємних зв'язках і

взаимопереходах. Але і це не все. Необхідно вписати теоретичні

подання до контекст соціальних реалій. Тільки при виконанні

зазначених умов концепція може вважатися цілком завершеною і,

отже, досить зрілою для системної критики.