7. Яким ви побачили ліричного героя поезій Є. Плужника «Вчись у природи творчого спокою...» і «Ніч... а човен — як срібний птах!..»? 8. Чому, на вашу думку, човен «ненадійний» у вірші «Ніч... а човен — як срібний птах!..»? 9. Що символізують журавлі, які летять на південь у вірші «Вчись у природи творчого спокою...»? 10. Чи позначені вивчені вірші Є. Плужника українським колоритом? Аргументуйте свою відповідь.

У творі Івана Петровича Котляревського " Наталка Полтавка " змальовується тяжка , терниста дорога до щасливого кохання головної героїні Наталки . Наталка - це проста селянська дівчина , як надзвичайно любила свою матір . Скориставшись обіцянкою доньки , мати хоче примусити її вийти заміж за возного . Наталка розуміє , що коли вона стане дружиною Тетерваковського , то стане рабинею . Вона 4 роки чекала Петра - це свідчить про її вірність у коханні . Петро повернувся тоді , коли дівчина була засватана за возного , але вона , не дивлячись на звичаї , відрікається від возного . Тетерваковський відступає від Наталки , тому що любить її і бажає всього найкращого .  Нарешті Наталка знаходить своє щастя та спокій , бо виходить заміж за Петра 

Маруся Чурай — напівлегендарна народна поетеса-піснярка. За переказами, народилася близько 1625 р. в Полтаві в родині козака Гордія Чурая. Через віль­нолюбну, горду натуру батько мусив тікати на Січ, брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Якось у бою потрапив у полон і був страчений. Вважається народним героєм, оспіваний у думі.Маруся виростала з матір’ю, їх обох шанували в Полтаві — через славного батька, а також завдяки Марусиному дару складати й співати чудові пісні.Вважають, їй належать такі відомі пісні, як «Засвіт вста­ли козаченьки», «Летить галка через балку», «Віють віт­ри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає», «На городі верба рясна», «В кінці греблі шумлять верби» та ін.Вона була вродливою дівчиною — стрункою, чорня­вою, кароокою, з косою до колін. До неї залицялося бага­то парубків, особливо упадав за нею Іван Іскра (за дея­кими даними, син відомого гетьмана Якова Іскри-Остряниці). Але Чураївна любила іншого — Григорія Бобренка… А втім, усі колізії долі дівчини, які доносять М.Дерегус. до нас народні перекази, докладно змальовано в романі Маруся Чурай Л. Костенко.Таємнича постать «дівчини з легенди», трагічна історія її кохання приваблю­вали багатьох митців: Л. Боровиковського («Чарівниця»), С. Руданського («Розмай»), В. Самійленка («Чураївна»), М. Старицького («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»), О. Кобилянську («У неділю рано зілля копала»). І все ж най-панорамніше, найбільш історично й психологічно вмотивовано долю Марусі вда­лося змалювати саме Л. Костенко.Поштовхом до написання роману стала одна з пісень Марусі Чурай — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», за основу якої взято традиційну фольклорно-романтичну колізію: любов — зрада — помста.