ДО ТЕБЕ, УКРАЇНО, НАША БЕЗДОЛЬНАЯ МАТИ, СТРУНА МОЯ ПЕРША ОЗВЕТЬСЯ. І БУДЕ СТРУНА УРОЧИСТО І ТИХО ЛУНАТИ, І ПІСНЯ ВІД СЕРЦЯ ПОЛЛЄТЬСЯ. ПО СВІТІ ШИРОКОМУ БУДЕ ТА ПІСНЯ ЛІТАТИ, А З НЕЮ НАДІЯ КОХАНА СКРІЗЬ БУДЕ ЛІТАТИ, ПО СВІТІ МІЖ ЛЮДЬМИ ПИТАТИ, ДЕ СХОВАНА ДОЛЯ НЕЗНАНА? І, МОЖЕ, ЗУСТРІНЕТЬСЯ ПІСНЯ МОЯ САМОТНАЯ У СВІТІ З ПТАШКАМИ-ПІСНЯМИ, ТО ШВИДКО ПОЛИНЕ ТОДІ ТАЯ ГУЧНАЯ ЗГРАЯ ДАЛЕКО ШЛЯХАМИ-ТЕРНАМИ. ПОЛИНЕ ЗА СИНЄЄ МОРЕ, ПОЛИНЕ ЗА ГОРИ, ЛІТАТИМЕ В ЧИСТОМУ ПОЛЮ ЗДІЙМЕТЬСЯ ВИСОКО-ВИСОКО В НЕБЕСН МОЖЕ, СПІТКА ТУЮ ДОЛЮ. І, МОЖЕ, ТОДІ ЗАВІТАЄ ТА ДОЛЯ ЖАДАНА ДО НАШОЇ РІДНОЇ ХАТИ, ДО ТЕБЕ, МОЯ ТИ УКРАЇНО МИЛА, КОХАНА, МОЯ БЕЗТАЛАННАЯ МАТИ! Згадай визначення художніх засобів.

Про дружбу можна міркувати вічно, як, наприклад, про сенс життя або про любов … Можна гати її, але мало кому дано її щиро відчути. Скажу просто: “Дружба потрібна!” Дружба дає щасливу можливість прийняти іншу людину такою, якою вона є, не намагаючись переробити її під себе, пристосувати до власних потреб. Дружба – це радість спілкування, заснована на довірі та впевненості в надійності друга.

А ще хочеться сказати, що помиляються ті, хто стверджують, що дружба, яка існувала в далекому минулому, зникла в сучасному світі. Світ завжди буде наповнюватися друзями, які будуть постійно дарувати нам радість. Цінуйте друзів, адже це найпрекрасніші люди! Вони будуть з вами протягом усього життя!

У повісті М.Коцюбинського "Дорогою ціною" У творі використані символічні образи вітру, часу, вічності У творі ми зустрічаємо насичену кольорами та звуками картину. Пам’ятаємо, що вона має символічне значення. Таке ж навантаження несе і образ вітру.(«Що не кажіть, а він живий, той вітер. Він летить іздалеку, понад тихими селами, і забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. Він несе в собі гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки»). Образ вітру є символічним, адже вітер – всемогутня сила, справжній володар, непідвладний часові. Він здатен бути скрізь, ставати свідком людського щастя та горя, перемоги та поразки. Вітер може підняти бурю на морі, примусити людину змінити свої плани. Символічний образ вітру ніби продовжує образ космічного польоту. І в цьому космічному вихорі десь загубилися і долі, і кохання двох невмираючих сердець – Остапа і Соломії. Такий романтичний, піднесений образ природи підсумовує розповідь про трагічне кохання. Він своєрідним чином пов’язує різних людей, континенти, різні часи в одне ціле. Так у творі вимальовується і образ часу та вічності. У народній творчості вітер – символ волі. Тому автор використовує для тог, Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі. Остап живе «серед розлогих просторів», «в царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі... від скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки. Треба тільки уміти слухати»).