Скласти план до міфу дедал та ікар.

План двобій дедала та іфара

Без історичної пам'яті немає людини - представника народу, нації. людина без історичної пам'яті - це суто біологічний об'єкт, істота, що живе "тут і зараз". може, їй так зручно, але як же бути з длинною чередою предків, які жили до цієї людини? я вважаю, що не вивчати історію, не пам'ятати її - обначає предати пам'ять предків. історичні факти можуть бути і неприємними для нас теперішніх, але ж це - наша історія.  недарма наші предки так уважно слухали кобзарів та лірників. думи та історичні пісні давали простим селянам змогу дізнаватися про історичні події, діяння славетних людей та народних героїв, відчути свою причетність до історії. тільки та людина, що усвідомлює себе нащадком величезної кількості людей, що жили роки, десятиріччя, століття, тисячоліття тому, може вважатися справжньою людиною, яка пам'ятає, звідки вийшла. сучасній людині дуже важливо відчувати себе частинкою славного народу, нащадком славних людей, спадкоємцем багатої культури, продовжувачем традицій, які сягають корінням у сиву давнину. детальніше - на -

автор не байдужий до своїх героїв, він разом з ними радіє і страждає. поет представляє героїв роману як своїх добрих знайомих. онєгіна він називає своїм добрим приятелем, з яким подружився в той час, коли євген залишив великий світ. автор розповідає про те, яке враження справив на нього новий знайомий:

«спершу онєгіна мова

мене бентежила, потім я звик

до його уїдливого спору,

і до жартів з життям навпіл,

і до злості похмурих епіграм».

пушкін згадує, як вони разом прогулювалися по набережній неви, розпові один одному про дні своєї юності. онєгін навіть хотів відправитися разом з ліриком в подорож, але доля розлучила їх на довгий термін. причиною цього стало заслання пушкіна на південь. «там колись гуляв і я, але шкідливий північ для мене» - іронічно зазначає пушкін. поет добре знайомий і з тетяною, він присвячений в усі її таємниці, він захоплюється її листом до онєгіна:

«лист тетяни переді мною

його я свято бережу,

читаю з тайною тугою

і начитатися не можу».

тетяна – улюблена героїня поета. ті почуття, які визивають в її душі картини рідної природи, знаходять відгук і в серці автора. поет передає її думки і почуття з особливою ніжністю, як би зрозуміти, що сам відчуває ці ж почуття:

«тетяна (руська душею,

сама не знаючи, чому)

з її холодною красою

любила руську зиму».

проте автор не завжди висловлює свої погляди і почуття через героїв, він вкладає в їх уста думки, часом не просто відмінні, а й протилежні своїм. наприклад, про онєгіна пушкін каже: «не тільки добрий мій приятель, але і мій безглуздий учень». він завжди радий відзначити різницю між світоглядом героя і своїми на життя. онєгін був байдужий до природи, мистецтва, книг, він не міг глибоко відчувати і любити. автор же – натура поетична, гостро відчуває життя, йому відкрита істина, недоступна онєгіну. пушкін, на відміну від свого героя, захоплюється природою, любить мистецтво, для нього театр – чарівний край. поет згадує:

«там, там під захистом лаштунків

минали дні мої, неслися».

для пушкіна все, що пов’язане з його юністю, прекрасне. поет вважає, що найщасливіші роки свого життя він провів в ліцеї. пушкін часто згадує про ті чи інші періоди свого життя. так, поет розповідає про заслання на південь, де він перебував у повній самоті, далеко від друзів і близьких. його єдиним супутником в подорожі по кавказу була муза, що давала йому сили, перебуваючи на засланні, відчувати красу краю і повноту життя. нарешті пушкін повертається в петербург , але це вже не той поет-романтик, який без розуму від ів. погляд пушкіна на світське суспільство петербурга змінився.

зміна поглядів автора на суспільство петербурга бєлінський поясняє наступним чином: «онєгін писаний був в продовження декількох років і тому сам поет ріс разом з ним і кожна нова глава поеми була цікавішою і більш зрілою. таким чином, весь роман ми сприймаємо через призму поглядів поета, осягаючи глибину його особистості». як точно зазначив бєлінський, особлива цінність роману в тому, що тут все життя, вся душа, вся любов поета, всі його почуття, поняття та ідеали.