Володимир Миколайович Сосюра народився на станції Дебальцеве. Мати – звичайна домогосподарка. Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною різнобічно обдарованою, змінив багато професій, вчителював, працював сільським адвокатом, шахтарем. Першого вірша Володимир Сосюра написав у 14 років. З дитинства хлопець допомагав батькові на шахті, тому праця в ньому ще з дитинства виховала людину розуміючу життя звичайних людей. Володимир Сосюра дуже переживав за життя та майбутнє держави, тому під час громадянської війни, одразу вступив в ряди УНР, а згодом до Червоної армії. У часи переслідування українських поетів, Сосюра утік до Ленінграда, працював там токарем і нікому не казав, що насправді є знаменитим поетом. Офіційно Володимир Сосюра був одружений двічі (деякі джерела говорять, що 3 рази) Уперше — в 1922 році. З першою дружиною він одружився в 1922 році, але прожили вони разом не довго, лишивши після взаємного проживання двох синів. Причиною розлучення була несумісність в поглядах до України. Його перша жінка, Віра Каперівна, колишній політрук, не вірила в таку державу, як Україна (про це Сосюра розказує навіть в віршах), що й призвело до швидкого згасання почуттів між ними. Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Марією Гаврилівною Даниловою, вона була на 12 років молодшою, закінчила балетну школу в Києві. Поет запропонував Марії одружитися на третій день знайомства. 15 січня 1932 року в них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану на п’ять років. Їх сім’я розпалася також у 1949 році. А коли Марія Гаврилівна повертається із заслання, вони ще раз беруть шлюб. Разом вони прожили до кінця життя. Захоплення Сосюри: Україна, її культура, традиції, але також частенько його помічали за пляшкою алкоголю, любив грати в більярд. Цінність творчості В. Сосюри не в особливостях його поетичної техніки, а в особливостях того людського явища української дійсності радянського періоду. Саме щирість поетичного вислову Сосюри, виявляє нам його таким, яким він є, робить його особливо цікавою постаттю в українській радянській літературі. У 1941 р. з початком війни евакуйований до м. Уфа, куди вивозили всіх найобдарованіших людей. З 1942 по 1944 р., він працює воєнним кореспондентом, підсилює бойовий дух армії. За патріотичну поезію «Любіть Україну» (1944) Сосюру обвинувачували у «буржуазному націоналізмі». У 1958 році пережив перший інфаркт, відтоді перестав вживати алкоголь, курити та грати в улюблений більярд. Підкосив Сосюру другий інфаркт, після якого він майже не виходив з помешкання. Помер 8 січня 1965 року.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Чому на міському майдані о п'ятій годині ранкузібралися люди (за оповіданням Р.Д.Бредбері "Усмішка")?
Тарас Шевченко
Объяснение:
Як відомо, Тарас Григорович Шевченко був українським поетом та художником. Його роль у формуванні самовизначення нашого народу, розвитку культури, літератури, мистецтва важко переоцінити.
Ця людина прожила надзвичайно важке, повне випробувань життя. Народився Шевченко в родині простого кріпака, у невеличкому селі в Черкаській області. В одинадцять років він залишився сиротою: спочатку від тяжкої праці померла матір, а через два роки — батько. Потім Тарас Григорович прислужував пану Енгельгардту. Разом із ним молодий поет переїхав до Петербургу. Пан помітив неймовірні здібності юнака та віддав його на навчання до живописця Василя Ширяєва, адже в той час було «модно» мати власного художника. У цей же час проявляється поетичний талант митця: він пише свої перші вірші. Випадково Шевченко знайомиться з Іваном Сошенком, а пізніше з Карлом Брюлловим та Василем Жуковським. Вони спільними зусиллями викупають юнака з кріпацтва. Після викупу він навчається в Академії мистецтв у Петербурзі. Але душа та серце поета на віки віддані Україні, він безперестанку думає про повернення на Батьківщину. Саме тому більшість його віршів присвячені саме Україні.
Після першої подорожі рідною країною, Шевченко був вражений та обурений поневоленням українського народу царською Росією. Митець сильно переймався долею нашого народу, в його творах почали з’являтися революційні заклики, а нові поезії мали чітко виражений антирежимний характер. Але лише пасивними закликами до боротьби із поневолювачами діяльність Тараса Григоровича не обмежилася. Він став активним членом Кирило-Мефодіївського братства — першої політичної організації на території України. Т. Шевченко вважав першочерговими завданнями організації одночасне національне й соціальне визволення українського народу. Його твори «Кавказ», «Сон», «Великий льох», «І мертвим, і живим...», «Заповіт» найрадикальніше відображали засади братства. Вони категорично заперечували самодержавство й закликали до негайного скасування кріпацтва. Але за доносом студента Петрова братство було викрито, а всіх його членів — заарештовано. Після слідства Шевченка було взято в солдати в Оренбурзький окремий корпус на 10 років. За особистим розпорядженням Миколи І за ним був установлений суворий нагляд із забороною писати й малювати. Але навіть це не зупинило пристрасне бажання митця творити. За ґратами він знаходив продовжувати творити, таємно, переховуючись від жандармів Шевченко писав вірші, основною темою яких знов-таки була Українська держава, доля українського народу. Тільки по смерті Миколи І завдяки клопотанням друзів Шевченка звільнили із заслання. Постійно проживати на батьківщині йому заборонили й змусили виїхати в Петербург. Тяжке десятирічне заслання, хвороби спричинили передчасну смерть поета.
Шевченкове слово запалювало серця українців. Завдяки його творчості українська література вийшла на широкий інтернаціональний шлях історичного поступу і вивела із забуття всю націю. Його вірші – геніальні. Поетичним талантом Шевченка й досі захоплюються у всьому світі. Проте значення віршів поета — не тільки в їх мовній чи літературній майстерності. Адже ніколи раніше з такою силою та переконанням не лунав заклик до власного народу скинути чужоземне ярмо і здобути волю. Пристрасна поезія Шевченка не обмежувалась оплакуванням героїчного минулого, а будила національні почуття. Великою заслугою поета було те, що його творчість сприяла згуртуванню українського народу. Ненависть митця до соціальної несправедливості та вболівання за волю і гідність простої людини виводилася з його селянського походження, але своїм інтелектуальним зростанням він завдячував впливам українського дворянства. Кожна з верств українського суспільства знаходила в його поезії відображення своїх інтересів. Відтак Шевченків ідеал національного й соціального визволення ґрунтувався не на ненависті й протистоянні, а на одвічних загальнолюдських цінностях добра, справедливості, милосердя. Йому належить визначення національної ідеї, зміст якої актуальний і нині: одночасне національне та соціальне визволення українського народу.
Геніальна творчість Шевченка та його мученицьке життя зробили поета одним із найпотужніших символів українського національного руху.
Ім’я Великого Кобзаря — безсмертне. Він віддав все своє життя гарячому відстоюванню прав українського народу, він щиро любив свою Батьківщину. Саме тому, навіть через двісті років після його смерті, кожен українець знає про неоціненний вклад митця у розвиток української мови, культури, у формування національної ідеї. Тарас Григорович Шевченко живий та буде жити вічно у серцях українців.