Де відбулося знайомство івана сили з міхалом голим

Кожен з нас має особисті уявлення про цінності в житті людини. Дехто живе згідно з тими заповідями, що записані ще у Біблії, але сучасне життя інколи і таких людей змушує нехтувати біблійними заповітами, а дехто і зовсім про них не має гадки. Але з будь яких обставин тільки від нас залежить , як складеться наше подальше життя і яке місце буде зайнято нами у суспільстві. Чи стане воно подібно бур’яну, який заважає рости іншим рослинам та лише засмічує подвір’я, чи буде воно схожим на прекрасну квітку, найкращу прикрасу двору. Чи залишимося ми прикуті до землі, не в змозі навіть на трішечки від неї відірватися, щоб у повній мірі осягнути її велич, чи в нас виростуть крила і ми наче птахи, піднімемося над усім світом, щоб з висоти пташиного польоту милуватися невимовною красою нашої землі, неосяжністю нашого життя. Наприклад, видатному письменнику нашої сучасності Б. Олійнику, на мій погляд, вдалося піднятися над землею і дуже багато розгледіти. Побачив він не тільки простори нашої батьківщини, але й добре розгледів людей, що її населяють. Вважаю, що йому сподобалося не все. Бо є ще багато таких представників нашого суспільства, яких і людьми складно назвати. Вони геть забули про людяність, про душевне тепло, любов до ближнього і милосердя. Такі люди намагаються будувати своє життя за якимись незрозумілими цивілізованому суспільству принципами, відкинувши поняття совісті та честі. Вони не намагаються навіть на мить замислитися над злободенними питаннями та ніколи не ламають голову над своїми вчинками. Вкрасти – і якщо ти не попався – це добре, нагримати на когось без усякого поводу – ще краще. Таких людей бояться діти, їх не люблять дорослі, та й тварини їх обминають десятою дорогою. Для таких нелюдів немає нічого святого, навіть вбити вони можуть лише за те, що хтось їм попався під гарячу руку. Але як це не дивно, вони щиро вважають, що живуть правильно, що існують за істинно вірними принципами, і не мають ніякого бажання розкрити очі, зупинитися хоча б на мить та подивитися на своє життя очами сторонніх людей. Саме такі люди мають лише фальшиві цінності, які заважають нормально жити не тільки їм самим, але й тим, хто знаходиться поряд з цими людьми.
Ти таке вчинив,
Що і статті у кодексі немає ..,
Ти ж найсвятіше – небо – дядьку, вбив,
А це вже вище від людського суду.
Не менш важливе, ніж моральні принципи, у житті любої людини є здоров’я. Дехто вважає, що головне у житті людини – це матеріальний достаток та багатство, влада та змога вирішувати людські судьби, але він дуже помиляється, бо це фальшиві цінності. Бо коли в тебе немає здоров’я, то його не купиш ні за які гроші, а коли ти помираєш, то ніяка влада над людьми не зможе подовжити твоє життя. І навіть коли ти найбагатша у світі людина, але в твоєму житті немає вірних друзів, які б були здатні за першим покликом прийти тобі на до навряд чи ти станеш щасливою людиною. Тому, на мій погляд, істинними цінностями у нашому житті є особисте здоров’я та добробут рідних, добрі взаємовідносини з людьми, друзі та справа, якою займаєшся з задоволенням.

25 липня 1964 року мала відбутися дуель між Вітькою Горобцем і Петром Білим за наступними умовами: дистанція – 12 кроків, зброя – вогнепальна, право першого пострілу – Вітька, секунданти – Федько Котигорошко та Юрко Гречаний, причина: серце Галі Козачок.

Напередодні дуелі Федько наказує Вітькові не спати цілу ніч, нічого не їсти, не переживати, що його уб’ють (вмирати ж лише раз, як каже дід Свирид)-це все він прочитав у книгах, які він дуже любив.

Напередодні дуелі без якоїсь частини 14-річний Вітька зізнається Федькові, що закоханий у Гальку і останній з радістю пропонує свою до він пропонує заспівати серенаду.Все закінчується тим, що вони помиляються і "співають серенаду" під хатою баби Хіврі, на них кидається собака Сірко і вони тікають.

Справжній друг Федько різними намагається до приворожити Галю: за до чарівного зілля, пише їй романтичного листа "від Віті", і це недарма, Галя призначає побачення Вітьці.

Але хитра Галя водить за носа Вітьку. загадує йому різну хозяйську роботу, яку йому до виконувати Федько, але коли вони бачать що вона гуляє з Петром Білим, а вони працюють, їх проймає злість- це стає причиною для дуелі.

Дуель закінчується втечою ворогів, але самопал, зроблений Федьком розриває, й вибиває Вітьці зуба.

На вибух прибігає міліціонер Причепа, хапає Вітьку, приводить до дільниці і замикає у камері, сюди ж саджають й Петра, Галя приходить навідати Вітьку, й пояснює йому все, ситуація між ними покращується, Вітьку щиро радіє.

У другій частині Вітька йде на побачення з Галею у кіно, за до порад Федька він прибирає гарного вигляду, і намагається вдавати з себе"дорослого", смалить цигарки, та підпалює тин бабі Прісці, але побачення переривається тим, що Вітька хоче поцілувати Галю, як герой кіно, але приходить Федько.

Федько радить Вітькові зробити дарунок Гальці і йде красти сливи у садок до діда Свирида, коли його помічають, він тікає, але налітає на комірника з якого починає сипатися зерно, підходе Причепа і висловлює подяку Федькові, що той допоміг зловити злодія зерна.

Далі Федько радить Віті свататися, і йде у ролі свата до Галининої хати. Там її мати пропонує прийти з хлібом через років 10 і насипає Федькові в карман гарбузового насіння. Федько і Вітька лузають насіння і вирішують, як далі жити. Федько бере ніж, вишкрябує на дереві "Вітька + Галька" і каже, що 10 років вони почекають.