1.Знати зміст твору "Білий кінь Шептало". 2. Пригадати відомості з теорії літератури: що таке оповідання і алегорія? Усно відповідати на запитання: Чи збулися ваші передбачення щодо змісту оповідання? — Чим відрізнявся кінь Шептало від гурту коней? -Що найбільше гнітило Шептала в його табунному житті? — Як Шептало поводився на пасовищі, під час водопою, в конюшні? — Про що свідчив той факт, що Шептало завжди виправдовув вчинки свого конюха Степана? — Що вважає кінь Шептало причиною своєї передчасної старості? — Як ви ставитеся до повернення Шептала в стайню? — Чи був у нього інший вибір? -Кого ми розуміємо в образі коня? Як називається такий художній засіб. Якими кольорами змальовує головного персонажа автор? - З чим асоціюється білий колір? - А сірий? План -характеристика коня Шептала . 1. Білий кінь Шептало – головний герой оповідання. 2. Суперечлива особа в алегоричному образі коня. 3. Спогади, що допомагають героєві у важкому повсякденному житті. 4. Розповіді мами головного героя оповідання про гордих білих коней. 5. Зміни у житті білого коня Шептала. 6. Чому Шептало втрачає своє «я»? 7. Вияв стійкості характеру Шептала. 8. Білий кінь Шептало на волі. 9. Повернення Шептала до стійбища. Письмово проаналізувати образ коня Шептала за поданим планом. До ть, будь ласка!!❤️

2. Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути». «Ноги ставали міцнішими, пружніли м’язи , і вже не доводилося весь час думати:як добре великим і сильним – їх ніхто не штовхає… Мама потім не могла ніяк повірити, що хлопець сам себе вилікував…». Ці слова – характеристика…
В: Славка Беркути

3. Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути». Назвати місто , яке так описано в повісті: « … І попливло місто із схилів Княжої гори, як ріка рушило на долини і пагорби, убрало їх у каміння. У чорні брами на Ринковій площі вступають у дивних шатах горожами. В аптеці на Ставропігійській у мідному важкому начинні товче сухі зіллиська, схожий на ченця аптекар. Вулицею котиться віз із оббитими колесами…»
Б: Львів

4. Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути». Кульмінацією у творі Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути» є:
В: поєдинок на шпагах Юлька та Славка

5. Н. Бічуя «Шпага Славка Беркути». Юлько Ващук, герой твору Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути», розчарувався у своєму батькові через те, що:
В: той скористався чужою працею, видавши її за свою

6. О. Довженко «Ніч перед боєм». За жанром твір О. Довженка:
Г: оповідання

7. О. Довженко «Ніч перед боєм». Ідея твору «Ніч перед боєм»:
В: возвеличення героїзму, мужності, патріотизму українців під час Великої Вітчизняної війни

8. О. Довженко «Ніч перед боєм». У цитаті «…про вас пишуть у всіх газетах як про людину безстрашну і невтомну, хоч ви на вид, пробачте, і маленькі…» схарактеризовано:
В: Петра Колодуба

9. О. Довженко «Ніч перед боєм». До війни командир Колодуб працював:
А: садівником

10. О. Довженко «Ніч перед боєм». «Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою» - це характеристика:
А: діда Савки

11. О. Довженко «Ніч перед боєм». Платон Півторак і дід Савка загинули:
А: перевернувши човен із фашистами

12. О. Довженко «Ніч перед боєм». Іван Дробот – це:
Б: онук діда Савки

  Я вважаю, що Маруся аж ніяк не винна у смерті Грицька, бо така щира та ніжна дівчина ніколи б не змогла скоїти такого.

  По-перше, дівчина не хотіла вбивати хлопця, навіть якщо він і зрадив їй через нарікання своєї матері. Зілля, що вона готувала за бабусиним рецептом, було  призначене їй самій, адже невірність Грицька стала для неї переломним моментом.

  Прикладом до цього аргументу може бути її сповідання ясному сонечку. Дівчина починає усе йому розповідати нічого не приховуючи:«Людина спроста ближнього не вб'є. Я не труїла. Те прокляте зілля він випив сам. Воно було моє».

  По-друге, через своє щире кохання до Грицька, Маруся, не зважаючи уваги на зраду, простила хлопця. Він вирішивши, що дівчина повернеться до нього, робить їй пропозицію, але цього не сталося. Маруся відмовила йому, і хлопець випадково випиває келих отрути, що приготувала для себе дівчина.

  Прикладом її відмови є такі слова:«Іди до неї. Будеш між панами. А я за тебе, Грицю, не піду. Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!» На що хлопець відповідає дівчині:«Як не хочеш, моє серце, Дружиною бути, То дай мені таке зілля, Щоб тебе забути. Буду пити через силу, Краплі не упущу. Тоді я тебе забуду, Як очі заплющу...» Випивши зілля парубок заплющує очі назавжди.

  Може Гриць сам себе так покарав за зраду, чи Бог виніс йому такий вирок, бо як відомо за всі свої діяння треба платити - ось і він заплатив, своїм життям. Сама дівчина теж не дуже довго прожила, але її пісні, дійсно, стали безсмертними, бо живуть у серцях людей.

  Отже, ми бачимо, що причиною трагедії став сам Гриць, який ніяк не міг вирішити, до якого берега пристати, тому провини Марусі у його смерті немає.